Повертаючись потягом до Києва, режисерка Марія Володимирівна Пономарьова шукає зниклу частину свого імені — по батькові, яке переважно не вживається закордоном й пропало з її міжнародних документів. Пропало без її згоди та відома.
Нічний потяг до України ось-ось вирушить від польського кордону. Українську режисерку, що мешкає в Нідерландах, Марію просять пред’явити паспорт на митному контролі. Однак її по батькові — Boлодимирівна, дане їй при народженні — там відсутнє. Його стерли, пропустили чи забули зазначити? Як це сталося? Як довго це триває, враховуючи що вона вже більше десятиліття живе закордоном? Поєднуючи документальні та архівні кадри з постановочними сценами у компактному купе Укрзалізниці, Марія розмірковує над залишками патріархальних традицій, постколоніальною юридичною інерцією та стиранням ідентичності, водночас досліджуючи свій ніжний і вразливий зв’язок із батьком, який залишається жити в Києві.
Подай свій проєкт до каталогу
