Цього року від України в міжнародному воркшопі EURODOC беруть участь Дар’я Бассель, продюсерка та керівниця індустрійної секції DOCU/ПРО, і Аліна Горлова, режисерка та продюсерка. EURODOC — це одна з найкращих європейських програм, розроблена спеціально для незалежних продюсерів / продюсерок документального кіно. За підтримки Українського культурного фонду ми розпочинаємо серію публікацій «Продюсувати док», де Дар’я та Аліна діляться корисними спостереженнями та знаннями, здобутими на воркшопі.
У процесі роботи над текстами ми зіштовхнулися з потребою прояснити ключові міжнародні терміни, якими послуговуємося. За основу ми взяли словник програми «Ex Oriente», переклавши його на українську та доповнивши коментарями щодо ужитку понять в українському контексті. Авторка коментарів — Дар’я Бассель.
Українська кіноіндустрія часто орієнтується на досвід іноземних колег, переймаючи досвід та практики країн, де кіноіндустрія має тривалу історію становлення. Разом з технологіями та механізмами взаємодії ми запозичуємо й термінологію. Усталеного та офіційно затвердженого українського словника кінотермінів досі не існує, тож якщо ви переглянете різні законодавчі документи, то побачите, що часто визначення одних й тих самих понять відрізняються. Як це трапляється з термінами «тритмент» або «авторський фільм». Усі тлумачать ті ж самі поняття по-різному.
Однак тут є і хороший бік: такі розбіжності вказують лише на процес становлення української кіноіндустрії, а також на можливість активно впливати на реальність і на мову, яка її описуватиме. Таку амбітну мету ми починаємо з малого — зі знайомства з базовим словником продюсування. Чим відрізняється сейлз-агент від дистриб’ютора, тизер від трейлеру, броадкастер від редактора з закупівель?
Продюсер несе фінансову та організаційну відповідальність за проєкт. Дбає про те, щоб він залишався в реалістичних рамках, співпрацює з режисером щодо розробки теми, від початку до завершення створює виробничу, фінансову та дистрибуційну стратегію. Продюсер завжди працює з продюсерською компанією.
— Продюсер може бути засновником та власником компанії або найманим працівником компанії.
— Продюсер має бути частиною творчої команди: він має бути здатним визначати як сильні, так і слабкі сторони проєкту. Його роль полягає в тому, щоб авторська ідея зустрілася з реальним світом.
— Продюсер знаходить творчий потенціал у виробництві фільму.
— Продюсер створює умови для виробництва фільмів.
— Продюсер має вчасно зупинити розробку, щойно усвідомлює, що проєкт не має шансів на реалізацію.
— Продюсер разом із режисером формують творче партнерство.
Виконавчий продюсер керує компанією, тоді як продюсер відповідає за конкретний проєкт. Виконавчий продюсер займається фінансами компанії та інспектує стратегічне планування всіх проєктів у компанії. Таке визначення стосується Європи. У США ці терміни не так чітко розрізнені.
Коментар:
Зазначене визначення насправді досить суперечливе: в Україні виконавчий продюсер найчастіше є аналогом радянського директора картини — людини, яка виконує фінансовий контроль виробництва фільма. Втім, ця позиція дуже рідко є актуальною для документального виробництва, особливо в східноєвропейському регіоні, де зазвичай команда, яка складається з режисера, оператора, продюсера, асистента продюсера, фіксера вже вважається незвично великою.
Західноєвропейські виробництва документальних фільмів часто працюють у такому складі: режисер, асистент режисера, оператор, другий оператор (за потреби), продюсер, продакшн-менеджер, асистент або продакшн-координатор, постпродакшн-продюсер. Іноді запрошують також другого режисера (1 AD) та фіксера (якщо зйомки відбуваються в іншому місті або країні). До речі, окремо хочу зауважити, що позиція постпродакшн-продюсера / координатора є дуже важливою. В ідеалі це має бути людина, яка гарно розбирається в усіх технічних тонкощах кіновиробництва і допоможе побудувати роботу так, щоб не витрачати зайвий час та гроші під час монтажно-тонувального періоду, не кажучи вже про закриття таких питань, як нескінченні перерахунки відео, прорахунки трейлерів, виготовлення субтитрів і т. д.
Менеджер виробництва організовує виробництво, плануючи конкретні локації, складаючи план виробництва, бюджетування разом із продюсером. Він — практичний організатор проєкту, який не займається стратегічним розвитком проєкту. Ця людина відповідає за реалізацію бачень продюсера і режисера, враховуючи технічні та фінансові обмеження. Це передбачає координування роботи різноманітних субдисциплін виробництва.
Продюсерська компанія продюсує фільм. Компанія також може безпосередньо відповідати за збір коштів на виробництво або може це робити через посередника.Іноді ми використовуємо термін «продюсер» замість «продюсерська компанія».
Телевізійна компанія — організація, що відповідає за виробництво телепрограм та/або їхню трансляцію.
Редактор-замовник телевійної компанії замовляє кінопроєкт, інвестуючи в нього гроші. Ця людина представляє мовника, керує своєю серією чи слотом і відповідає за його фінансування та контент. Редактори-замовники працюють у межах бюджету, який виділив на їхню сферу канал, але у них є певна свобода дій щодо перемовин про ціни, коли вони намагаються отримати контент, який має бути затверджений на вищих щаблях компанії.
Коментар:
Останні два терміни вкрай важливі для європейських продюсерів, оскільки саме через телеканали вони отримують основне фінансування для своїх фільмів. Українські продюсери документального кіно ці терміни майже не вживають, адже місцеві канали не купують креативну документалістику. Звичайна справа, наприклад, для Данії або Бельгії, коли проєкт, підтриманий державним фондом, має можливість за спрощеною схемою отримати фінансування від національного телеканалу, в Україні поки звучить, як політ на Марс.
Регулярна (щотижнева) програма, що пропонує документальні фільми. Бренд із більш-менш стабільним тематичним профілем.
Приклади: Storyville на каналі BBC Four, Wednesday History та La Lucarne на ARTE тощо.
Вікно в телепрограмі, прив’язане до часу та тривалості 52 хв чи 90 хв тощо. Часто існує в рамках серії.
Дистриб’ютор розповсюджує фільм на місцевому рівні. Це незалежна компанія або особа, що діє як агент між продюсерською компанією фільму та компанією (особою), що показує фільм. Дистриб’ютор відповідає за маркетинг та прокат фільмів у кінотеатрах, а також за можливості домашнього перегляду (DVD, VOD, телебачення тощо).
Агент з продажів продає фільм іншим сторонам на міжнародному ринку. Попередньо укладається контракт між продюсером та сейлз-агентом щодо оплати останньої (бл. 25–35%), а також щодо територій і періоду, де і коли він може продавати цей фільм.
— Якщо агент з продажів інвестує у фільм заздалегідь (MG — minimal guarantee = мінімальна гарантія), він може впливати на фільм.
— Агенти з продажів відрізняються за профілем: з яким жанром кіно вони працюють, з ким у них найкраще вибудувані стосунки: з фестивалями, телебаченням або, може, з авіалініями. Тож важливо обрати правильних сейлз-агентів.
— Агента з продажів наймають для продажу фільму, а не донесення його до глядачів.
— Деякі провідні та визнані сейлз-агенти можуть мати пріоритетні топ-10 фільмів, нехтуючи рештою.
Коментар:
Варто пам’ятати, що сейлз-агента необхідно знайти до того, як ваш фільм завершено. Продюсер має вкладати в це не менше зусиль, ніж в організацію виробництва, адже дуже прикро зробити стрічку, яку потім ніхто не побачить. Саме тому важливо, коли на проєкті є лінійний продюсер, продакшн-менеджер або асистент, які можуть взяти на себе поточні справи, поки продюсер розвиває проєкт стратегічно.
Посилання на Vimeo / YouTube, яке просять для перегляду перед купівлею. Зазвичай надсилається потенційним клієнтам. Переглядовка, флаєр, постер потрібні для участі у ринку.
1. Ексклюзивні права — усі права
2. Неексклюзивні права
A. Театральні
На регулярну дистрибуцію в кінотеатрах на певний період.
B. Нетеатральні
Усе інше, крім театральних прав (телебачення, інтернет). Уважно перевіряйте, що підписуєте (сфера, період, територія).
B.1. Некомерційні
Некомерційні права покривають інституційний ринок — школи, бібліотеки, установи тощо.
Ліцензійна оплата — це оплата за купівлю ліцензії на визначений період (для телевізійного ринку звичним є період у 7 років).
— НЕ ПІДПИСУЙТЕ на необмежений період: 7 років — дуже поширений період для телевізійного ринку.
— Підпишіть на рік-два і подивіться, як будуть іти справи.
Якщо хтось робить інвестицію, традиційно він хоче повернути собі гроші. Інвестиції часто робить мовник. Окрім цього, інвестор очікує мати вплив на фільм. Інвестор отримує пропорційну частку доходу після випуску фільму.
Територіальні права визначають географічну зону, на якій власник прав має право продавати чи в будь-який інший спосіб працювати з фільмом.
— Приклади: Скандинавія, ЦентральнаЄвропа. Найчастіше територія обмежується географією регіону або країни.
Права на певні сфери визначають тип каналу дистрибуції (театральна, нетеатральна, телевізійна, інтернет).
— Інтернет-права проблематичні: сфера VOD часто потрапляє під визначення «і всі відомі та невідомі способи комунікації» чи «невизначені права».
Лист зацікавлення підтверджує інтерес, на який неможливо законно пред’явити претензію. Зазвичай у такому документі не зазначають про гроші. Лист зацікавлення сприяє довірі до проєкту під час його подання у фонди чи презентації. Лист зацікавлення є менш цінним і практичним, ніж лист зобов’язання.
Приклад: «Цим підтверджую своє зацікавлення… Тривалість фільму буде 52 хв, ім’я режисера… На мою думку, цей фільм має великий потенціал, адже…»
Лист зобов’язання підтверджує бажання зробити фінансовий внесок. На нього можна пред’являти законні претензії.
— Цим підтверджую, що за таких умов я зроблю внесок у … євро...
— Міцна підвалина для фінансового плану.
Контракт — обмін обіцянками між двома чи більше сторонами виконати або утримуватися від виконання дії, який має законну силу. Термін «контракт» часто використовується, коли це передбачає виплату грошей — у випадку співпраці частіше вживають термін «договір».
— Контракт включає конкретизацію періоду часу, синопсис чи інший тип опису сюжету (європейська практика), залучені гроші, етапи проєкту, різноманітні виплати за професійні послуги.
— Кінофонди завжди вимагають контракт між продюсером та режисером.
Договір частіше використовують для опису угоди між двома рівними сторонами, наприклад між співпродюсерами. Він має таку ж законну силу, як і контракт.
Опція — це тип юридичного контракту, що в нашій сфері визначає ексклюзивне право на розробку ідеї, теми. Його підписують на дуже ранньому етапі. Режисер/сценарист отримує оплату, а продюсер — право працювати з ідеєю. Тобто продюсер купує ексклюзивне право викупити права на твір (сценарій) у майбутньому, коли та якщо продюсер успішно підготує все для запуску фільму у виробництво. Тільки тоді продюсер починає шукати можливості для її реалізації, планувати роботу.
— Опція включає доданий синопсис, терміни, інформацію щодо оплати (скільки режисер/сценарист отримує на різних етапах роботи тощо).
Придбання відбувається по завершенню робіт над фільмом. Воно включає ліцензійний збір, який також описує спосіб, яким мовник сплачує його продюсеру за право показувати фільм протягом узгодженого періоду. Зазвичай купівля тарифікована. Наприклад, у Чехії тариф складає 120 євро за хвилину.
Процес попередньої купівлі мовником прав на трансляцію фільму перед тим, як фільм завершено. Найбільше користі від неї продюсеру, адже гроші від мовника надходять на стадії виробництва і можуть використовуватися для завершення роботи над проєктом. Це також свідчить про велику довіру мовника до режисера та віру у проєкт у цілому і зазвичай гарно позначається на подальшій долі фільму. Втім, треба розуміти, що за умов попередньої купівлі, мовник зазвичай здобуває певний рівень впливу на фінальну версію фільму.
Цей термін переважно описує виробництво, в якому одна або декілька продюсерських компаній випускає фільм за фінансової участі мовника (іноді навіть за його технічної підтримки). Порівняно з Придбанням або Попередньою купівлею копродукція забезпечує мовнику найбільший вплив на проєкт, а також дає більше прав.
— У випадку копродукції з мовником останній матиме або прагнутиме значно більшого впливу. Згідно з умовами контракту зазвичай мовник навіть може впливати на фінальний варіант монтажу.
— Головна відмінність між Попередньою купівлею та Спільним виробництвом полягає в кількості грошей, яку мовник інвестує в тому чи іншому варіанті.
Копродукція передбачає, що дві або більше виробничих компаній працюють разом і розділяють фінансову відповідальність, ризики та доходи. На відміну від спільного виробництва з мовником, це чиста копродукція.
— Співпродюсер має бути поінформованим щодо важливих рішень та етапів проєкту і брати в них участь.
План окупності визначає потенційний розподіл можливого прибутку (від продажів, нагород, зборів) серед інвесторів.
Коротка угода, що інформує про намір сторін співпрацювати та окреслює їхню відповідальність, фінансові зобов’язання тощо. Детальніше про копродукційні угоди можна прочитати у попередній публікації.
Угода про спільне виробництво — це вид юридичного контракту, що визначає організаційну та фінансову відповідальність співпродюсерів. Приклад: з метою створення, написання, розробки, виробництва... Фільм заснований на тритменті від квітня 2008 року, сценарист X, режисер Y. X нестиме відповідальність за фінансування, виробництво та постпродукцію, Y — за управління виробництвом, обладнання та засоби редагування тощо.
Перелік усіх запланованих витрат:
— Точно відображає вартість виробництва.
— Якщо продюсер не знаходить достатньо коштів, неможливо скоротити бюджет, не скоротивши виробництво.
Як скласти бюджет та фінансовий план, читайте у попередній публікації.
Фінансовий план відображає вашу стратегію щодо залучення фінансування проєкту. Мають бути чітко прописані джерела фінансування та які суми ви запросили/збираєтесь запросити. Цей план постійно змінюється. Наприклад, у фінансовому плані завжди має бути зазначений актуальний статус ваших заявок та перемовин:
Відеоролик, створений для презентації та промоції незавершеного проєкту. Має на меті викликати цікавість («Я хочу побачити більше»).
Усна / візуальна / письмова презентація, створена, щоб представити проєкт потенційним партнерам. Не існує єдиного рецепта для успішної презентації, проте важливо зробити її яскравою, особистою.
— Письмова презентація може містити коментар режисера, опис візуального рішення, мотивацію. Вона має бути гарно структурована. Про основні складові презентації читайте у попередній публікації.
Ефектне речення, презентаційний рядок, панчлайн. Короткий підсумок проєкту або фільму, часто містить як синопсис, так і емоційну зачіпку, аби спровокувати інтерес. У ньому слід одним реченням зазначити, про що йдеться у фільмі, передати загальну атмосферу.
Усі відзняті матеріали.
— Продюсерам також варто їх переглядати.
Один з етапів процесу монтажу. Основну структуру фільму вже визначено, але попереду доопрацювання та фінальні зміни.
— Використовується для показу людям, не залученим у виробництво конкретного фільму (його достатньо, щоб скласти уявлення про фільм, адже радикальних змін у подальшому монтажі не передбачається).
— Варто уважно поставитися до рішення, коли та кому показувати чорновий монтаж. Не завжди варто поспішати та надсилати чорновий монтаж, наприклад, на фестивалі. Адже дуже рідко програмери/-ки матимуть змогу подивитись ваш фільм вдруге.
Остаточна версія готового змонтованого фільму. Важливо розуміти, хто має права на завершальний монтаж — хто останнім вирішуватиме, яким буде (чи може бути) фільм. Деякі мовники вимагають цих прав.
— Можуть існувати різні версії остаточного монтажу: театральна / телевізійна, режисерська / продюсерська. Зазвичай це має бути відображено в бюджеті фільму.
Кіноверсія режисера або автора. Режисерська версія повністю відповідає художній меті та задуму режисера.
— Умови створення режисерської версії (якщо це не єдина версія фільму) мусять бути узгоджені в контракті з режисером.
Короткий підсумок того, про що йдеться у фільмі (тема, головний герой, ідея).
Тритмент прояснює засоби оповіді: візуальний стиль, персонажів та їхній розвиток, структуру, підхід до оповіді, присутність / не присутність режисера у фільмі тощо. Дає уявлення, як автори будуть реалізовувати ідею — ідеться про більш практичний аспект створення документального фільму.
Що слід завжди включати:
— Контекст. Щоб краще зрозуміти історію та мотивації вчинків героїв, іноді потрібно мати уявлення про середовище, в якому все відбувається. Потрібно розуміти передумови дій героїв. Згодом цієї інформації може взагалі не бути у фінальному фільмі, але в межах презентації фільму вона важлива для тих, хто може підтримати проєкт.
— Опис персонажів.
— Режисерське бачення — сильна особиста мотивація.
Може містити детально прописані сцени та монтажні кадри / сцени. Документальний фільм-спостереження часто сприймають як документальний фільм без сценарію. Проте одне не обов’язково суперечить другому. Написання сценарію може допомогти в пошуках стилю картини, візуальної частини, способу фільмування. Для документального фільму також можливе розкадрування.
— Для художніх фільмів (а вслід за ними й для документальних) зазвичай послуговуються такими стандартами: для сценарію — 90 сторінок (1 сторінка — 1 хвилина завершеного фільму). Тритмент — 10–15 сторінок: без локації, діалогів, лише сюжет. Синопсис — 5 сторінок. Презентація — 5 рядків, що стосуються п’яти сюжетних точок. Логлайн — про найважливішу лінію фільму.
Наступна публікація буде присвячена співпраці з сейлз-агентами / агентками. А 24 вересня о 19:00 запрошуємо на онлайн-розмову зі Стефані Фукс, менеджеркою з фестивальної дистрибуції Autlook Filmsales (Австрія). Запис також буде доступний на сайті docuspace.org. Тексти «Продюсувати док» виходять щосереди на docudays.ua та lb.ua за підтримки Українського культурного фонду.
