Щороку ми намагаємось знайти образ, який би розповідав про стан країни та настрої її громадян. У 2013 році нам здавалося, що Україна вже стала поліцейською державою, і ми сфотографували для постеру загін «Беркуту», який увесь рік тоді розганяв мирні зібрання й захищав незаконні забудови. Але ми знали, що вони не зможуть перемогти людей, які люблять свою країну. А щоб не так сумно й тривожно було на них дивитися, ми зробили з беркутівців картонні опудала, порожні всередині. Під час Революції Гідності наш плакат називали пророчим. 

Минулого року на фестивалі ми говорили про Майдан. На постері з’явився коктейль Молотова, який водночас був і палаючим серцем, бо наші серця боліли й палали після загибелі Небесної сотні.

Цього року увага всіх українців прикута до війни на Сході, яку називають гібридною, бо розв’язана вона задовго до пострілів – у першу чергу, зброєю медіа, зброєю пропаганди. У графічному образі ми поєднали два символи цієї війни: ми зобразили танк, із дула якого виривається промінь світла, як із кінопроектора. Бо знаємо, що кіно може бути зброєю зі значно більшою убивчою силою, ніж танк. Бо ця зброя має справу з контентом – тим, що мотивує людей і рухає ними. Із тим, що в людей у головах та в їхніх серцях, що змушує ненавидіти або любити, творити або вбивати.

Ми віримо, що чесне документальне кіно здатне захистити від зброї пропаганди. Про ці речі – пропаганду і силу мистецтва – ми будемо говорити на фестивалі 2015 року.

Звідси народився цьогорічний фестивальний слоган – Правдиве кіно захищає!

Уже під час розміщення наших плакатів на рекламних носіях міста ми дізналися, що закон забороняє зображувати в рекламі зброю, навіть іграшкову. Рекламні агенції попросили прибрати з постерів танк. Ми прибрали. І отримали ще більш цікавий образ – пропаганда, як невидимий танк.

Фестивальний трейлер:

Арт-директор фестивалю, режисер Роман Бондарчук