У кінці вересня на Міжнародному кінофестивалі у місті Науса (Греція) Марина Ляпіна та Поліна Мошенська представили свій дебютний документальний фільм «Міст», а також познайомили грецьку аудиторію з Docudays UA. Враженнями від подорожі до Греції вони поділилися з нашим фестивальним сайтом.
Коли ще тільки летіла на кінофестиваль до Греції, у мене виникло відчуття, що я всередині приємного фільму. Це був гарний знак. На горизонті аеропорту Салонік з’явився Олімп в імлі, а потім австостанція, більше схожа на планетарій. Звідти я вирушила до Науси. У невеликому мальовничому місті на півночі Греції, де з-поміж іншого можна знайти школу Арістотеля, в якій його учнем був юний Александр Македонський, з 24 до 29 вересня відбувся 11-й Міжнародний кінофестиваль короткометражних фільмів Naoussa International Film Festival. Digital Shots.
Цьогорічним гаслом фестивалю було Never Pause. Програма фестивалю була дуже насиченою та інтенсивною: ігрове кіно, експериментальне, анімація, роботи, зняті на мобільні телефони, майстер-класи, виставки, зустрічі з відомими кінематографістами (зокрема, грецьким режисером Пантеліс Вулгаріс та американською композиторкою Ян Броберг Картер, разом з якою ми всі слухали музику й уявляли картинки різних екранних історій). Не дивно, що всі учасники та глядачі мали можливість відчути на собі кінематографічний драйв і чудовий стан безперервності.
Також фестиваль організував окрему секцію для молодих кінематографістів SEE Talents (South East Europa Talents) з фільмами із 23 країн Східної та Південної Європи. В її експериментальній категорії був заявлений «Міст» – наш із Мариною Ляпіною дебютний фільм як режисерів та продюсерів. Я мала щасливу нагоду представити роботу, а також познайомити гостей фестивалю у Наусі з діяльністю Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA. Глядачі сприйняли фільм дуже тепло, підходили, ставили запитання (особливо щодо змісту), ділилися враженнями. Члени журі експериментальної програми (режисер Іоаніс Колахізіс, художниця Марія Пападополу та кінокритик Джордж Мелідоніс) відзначили професійність, особливу естетику та нестандартність зйомки і монтажу «Мосту». Цей фідбек усередині міжнародного фестивалю і безпосередня присутність на ньому стали для мене дуже важливим досвідом і дали поштовх до нових ідей та їхньої реалізації. Організатори та особливо учасники проявили живу зацікавленість до роботи Docudays UA, розповідали про проекти, які вони збираються подати на фестиваль.
Зазначу, що журі, гості з усього світу,та й самі греки (учасники, організатори і просто місцеві жителі) з великою цікавістю і співчуттям ставляться до України, щиро бажають нам добра і миру. Було багато душевних бесід. Для мене було честю представляти Україну і наш фільм у Греції.
На фестивалі були присутні кінематографісти з різних куточків світу: Бразилії, Болгарії, Данії, Фінляндії, Кореї, Італії, Франції, Польщі, Німеччини, Австралії і багатьох інших. Художня якість більшості фільмів, особливо ігрових, була дуже високою. Цей факт тішив ще й тому, що учасники фестивалю дуже молоді, багато з них – іще студенти. Явною була тенденція зйомки всередині автомобіля, такі плани були майже в кожному ігровому фільмі. Сильні емоційно та соціально забарвлені роботи студентів Hamburg Media School.
Але все це, мабуть, не справило б на мене такого вливу, якби не настрій фестивалю. Всі мої нові фестивальні друзі виявилися дуже відкритими й експресивними особистостями, щирими й дотепними. З албанцем, який живе в Італії, ми говорили про Тарковського і Джармуша, з грецькою художницею – про синестезію, з бразильцем про створення нового фестивалю. З’явилися концепції нових спільних кінопроектів із режисерами з Греції, Італії, Бразилії, України, Румунії. Ще були водоспади, гори, давні платани, яблука, що своєю формою нагадували великий зуб, зграї вуличних собак і багато іншого, що б надихнуло нас знімати нові документальні, й не тільки, фільми.
Поліна Мошенська
