З 6 по 11 листопада в Мюнхені триватиме європейське турне «See Ukraine: Пустий постамент». Це вже друга зупинка проекту Docudays UA у цьому році. Покази документального кіно проходитимуть у кінотеатрі Monopol Kino, виставка сучасного українського мистецтва – у галереї LOVAAS, а дискусія – у приміщенні одного з найстаріших німецьких університетів Ludwig Maximilians Universität.
Цьогорічна концепція See Ukraine має назву «Пустий постамент» та є спробою проаналізувати ситуацію, що нині склалася в Україні. Процес декомунізації став поштовхом до обговорення суспільних цінностей та переосмислення канону української історії. Ситуація «пустого постаменту» спонукає до пошуку героїв нового часу. Хто міг би ними стати? І, зрештою, чи потрібно взагалі ставити нових героїв на старі постаменти? Чи варто ступати слідами старих ідеологій?
До кінопрограми у Мюнхені ввійшли чотири успішні документальні стрічки, які представляють об’ємну картину сучасної української дійсності. Серед них фільм-міркування «Какофонія Донбасу» Ігоря Мінаєва, який досліджує сліпу пляму в сучасній історії України, зокрема, створення міфу про Донбас. У картині використані рідкісні архівні матеріали та записи інтерв'ю з колишніми жителями Східної України, які стали очевидцями й жертвами російської агресії. «Діксі Ленд» Романа Бондарчука зображує нелегкі будні херсонського дитячого джазового оркестру. У 2017 році стрічка перемогла в національному конкурсі на Одеському міжнародному кінофестивалі. У поетичній «Дельті» Олександра Течинського йдеться про буденне життя мешканців містечка Вилково, що розташоване в дельті Дунаю на кордоні з Румунією та вважається «українською Венецією». Торік фільм здобув спеціальну відзнаку на найстарішому німецькому фестивалі документального кіно DOK Leipzig. Четверта стрічка програми – «Явних проявів немає» Аліни Горлової – не лише перемогла на Doсudays UA, але також була відібрана до конкурсу фестивалю в Лейпцигу. Одразу після нього картина буде показана в Мюнхені. Це гостроактуальна історія жінки, яка повертається з війни. Розмовляючи з психологами, борючись із ПТСР та панічними атаками, вона намагається повернутися до нормального життя. Після показів традиційно відбудуться зустрічі та обговорення фільмів з їх автор(к)ами.
Виставковий проект «Пустий постамент», створений у діалозі з документальним баченням кінематографістів, пропонує поглянути на українську реальність, відтворену мовою сучасного мистецтва. В експозиції представлені українські митці та мисткині Костянтин Зоркін, Євген Нікіфоров, Олександр Навроцький, Юля Червінська, Ігор Чекачков, Валерій Мілосердов, Марія Плотнікова, Сергій Радкевич, а також включено добірку архівних світлин фотографа-аматора зі Східної України Марка Залізняка (1893 – 1982), що стає особливо актуальною в сучасних обставинах. Куратор виставки Олександр Михед.
Важлива складова «See Ukraine: Пустий постамент» – дискусійна платформа, яка пропонує разом з іноземною аудиторією поговорити про два суперечливі тренди, що нині панують у Східній Європі: «рекомунізацію» та «декомунізацію». Обидва з них не про комуністичну ідеологію, а про очевидне протистояння між новим авторитаризмом та ліберальними демократичними цінностями. Яке місце країни в цьому антагонізмі і які плани вона має щодо власних «пустих постаментів», під час дискусії «Україна в пошуках посткомуністичної ідентичності» говоритимуть українські та німецькі спікер(к)и, а саме – німецька історикиня Франциска Девіс, правозахисник та журналіст Максим Буткевич, письменник та куратор Олександр Михед. Модеруватиме розмову філософ та публіцист Володимир Єрмоленко.
Стежте за новинами та розкладом подій на сайті проекту seeukraine.today.
Проект «See Ukraine: Docudays UA мандрує Європою» – це акція в галузі культурної дипломатії, що реалізується Міжнародним фестивалем документального кіно про права людиниDocudays UA. У 2016–2017 роках фестиваль відвідав Францію, Грецію, Італію, Німеччину та Іспанію. Проект відбувається за підтримки Open Society Initiative for a Europe (OSIFE).
Чільне фото: Ludwig Maximilians Universität
