У 1960-х роках кінематограф балтійських країн, які тоді ще входили до складу Радянського Союзу, переживав свою «нову хвилю». Такі режисери, як Герц Франк, Улдіс Браунс, Іварс Селекіс, Марк Соосаар, Андрес Сьоет, Робертас Верба, Генрікас Саблевічюс та Айварс Фрейманіс здобули міжнародне визнання завдяки поетичним документальним фільмам про життя та людяність. Своїми потужними візуальними образами і метафоричним підходом ці режисери відкидали пропаганду, яка на той час була офіційною мовою кіно. «Мости часу» повертаються до ще живих режисерів, які були частиною цього культурного руху опору. Уривки із їхніх фільмів протиставлені сучасному матеріалу, а деякі актори зі старих стрічок знову з’являються на екранах. Усі постарішали, все змінилося, проте життя, яке з екранів захоплювало глядачів ще у 1960-х, зберігає вічну красу.
Аудрюс Стоніс – кінорежисер, продюсер, член Європейської мережі документального кіно та Європейської кіноакадемії. Представляє Литву у журі Європейського фонду з підтримки кіно Eurimages. Як незалежний кінорежисер і продюсер створив 20 фільмів і отримав численні міжнародні нагороди, зокрема Приз глядацьких симпатій у Ньйоні, Ґран-прі у Спліті, а також нагороди у Борнгольмі, Нойбранденбурзі, Більбао, Флоренції, Обергаузені та Сан-Франциско.
Мости часу (2018)
Крістіне Бріеде – латвійська кінорежисерка та продюсерка культурних і соціальних проектів. У 2006 році отримала від Міністерства культури Латвії нагороду «Три брати» за проект K@2 Karosta – відродження колишньої радянської військової бази та запровадження програми із нових медійних мистецтв в Університеті Лієпаї. Крістіне одержала численні відзнаки за проекти у царині мистецтва, кіно і процесів соціальної інтеграції у Латвії. Як режисерка і продюсерка створила понад 10 документальних і короткометражних фільмів.
Мости часу (2018)
