Візіонер-сюрреаліст Малеонн (Ма Лян), один із найвпливовіших сучасних художників Китаю, дізнається, що його батько, відомий режисер Пекінської опери, страждає хворобою Альцгеймера. Між ними завжди були складні стосунки, але Малеонн усвідомлює невідворотне і запрошує тата до співпраці у своєму новому мистецькому проєкті. Розмірковуючи над проблемами старіння і пам’яті, художник починає працювати над феєричним автобіографічним перформансом під назвою «Татова машина часу» з залученням винахідливих механічних ляльок людського розміру і фантастичного стімпанкового апарату. Творча співпраця спонукає батька і сина переосмислити любов один до одного і власну смертність.
Ян Сунь – режисер та оператор, що живе і працює в Пекіні. Він був штатним працівником Центральної студії кінохроніки та документального кіно Китаю, де створював документальні фільми для телеканалів, зокрема CCTV, Youku та Travel Channel.
Ян був режисером кількох короткометражних та середньометражних документальних стрічок, а також серії з десяти частин «Візьми мене в подорож». Отримав магістерський ступінь у Школі телевізійного та кіномистецтва при Китайському університеті комунікацій. «Наша машина часу» – його повнометражний дебют.
С. Лео Чан – американський режисер тайванського походження, який живе і працює в Сан-Франциско і Тайбеї. Його документальний фільм «Пан Као їде у Вашингтон» здобув нагороду Inspiration Award на Фестивалі документального кіно Full Frame у 2012 році. А попередня робота Чана «Село під назвою Версаль» отримала вісім нагород і була показана в американській програмі «Незалежний об’єктив» на PBS.
Він також співпрацює з іншими документалістами як режисер монтажу й оператор. Здобув ступінь магістра образотворчих мистецтв за спеціальністю «кіновиробництво» в Університеті Південної Каліфорнії. Чан є співзасновником Мережі азіатсько-американського документального кіно A-Doc і членом документального відділення Академії кінематографічних мистецтв і наук.
