Ділимося спогадами Сергія Буковського про співпрацю з Борисом Петером. Переглянути фільми з програми «Борис Петер. Тиха пауза» можна буде в онлайн-кінотеатрі DOCUSPACE.
Не стало Бориса Петера.
Не віриться. Він у титрах до чотирьох моїх фільмів. Мені пощастило: ми робили їх разом. Довго, ретельно, натхненно. Його душа в кожному епізоді, звуковій палітрі цілого. Чи почує це недосвідчений глядач? Вічне запитання. І немає на нього відповіді. Чи, можливо, є?
Букви поєднуються в слова. Слова — у речення. Тільки фрагменти.
2000 рік. Київ, «Київнаукфільм».
Ігор Бараба і Борис Петер зводять звук до стрічки «Назви своє ім’я». Маленька студія. Холодно. Дивимося готовий епізод. Вкрай складний. Важливий. Кульмінація. Жінка розповідає, як урятувалася після масового розстрілу євреїв у 1941 році. Сховалася під тілами вбитих людей. Дитя. Німецький патруль її помітив. Але стояла ніч. Сховалась у травах. На краю урвища. Її синхрон — в екрані ноутбука. Ноутбук — у купе потяга. Камера панорамує на понурий пейзаж за вікном. Її голос звучить уже за кадром. За вікном переліски, пожухлі трави. Камера повертається у купе на екран ноутбука. Кінець синхрону. Порожній вагонний коридор. Пасажири сплять. Десь плаче дитина.
Тридцять... здається, тридцять шумових доріжок: перестук коліс, поскрипування вагона, гортання аркушів. Ігор та Боря зробили все перфектно. Епізод сильний. Самодостатній, а значить — він випадає з усієї канви стрічки. Вони це розуміють. Знову міняємо все. Іще раз переглядаємо. Іще раз, іще раз. Усе спростили. Вписали епізод у контекст цілого. Боря завжди мислив цілісною стрічкою. Ніколи не тягнув ковдру на себе.
2021. Селище Глеваха.
Похорони Бориса. Прощання. Гроб опускають у могилу. Тишу порушує звук електрички, що проїжджає повз. Довго звучить перестук коліс. Подумалося: Боря схвалив би таку фонограму. Згадалися наші варіації з колесами.
І повсюдна, промениста усмішка Борі:
— Сергію Анатолічу! А якщо так? Гляньмо.
2020 рік.
Остання робота з Борею. Фільм із трьох частин — «В. Сильвестров». Градація тихої музики. Багато тиші. Її потрібно зробити. За кадром звучать чернетки Маестро, записані ним самим у своїй квартирі. Пасторалі на Шевченкові слова. Скрипучий голос. Якість звуку жахлива. Чарівна робота Борі. Він усе витягає. Рятує фонограму. Мурашки поза спиною — ось як тепер звучить голос. Два місяці зводимо звук. Чи почує це недосвідчений глядач? Я знаю відповідь. Він неодмінно це відчує.
Донька Борі Петера співає в хорі «Щедрик». Вони співатимуть перед показом фільму в ретроспективі Бориса Петера.
Алілуя!
Фото: Дар'я Аверченко.
