«Які плани на майбутнє?» — питання, яким люблять завершувати свої інтерв'ю журналіст(к)и, за останній час отримало екзистенційний вимір. 

Горизонт майбутнього звузився до кількох тижнів, часто — днів або годин. Через повномасштабну війну та специфічну культурну політику держави майбутнє українського кіно як поля для експериментів, рефлексій та розмов є дуже непевним.

З метою продовження основної теми цьогорічного кінофестивалю ми поговоримо про обриси нашого спільного майбутнього у сфері кіно — бажаного і прогнозованого, а також про те, що ми можемо зробити всі разом вже сьогодні.

Спікерки:

Олена Гончарук — культурна менеджерка, культурологиня, музеологиня, копірайтерка. 

Олена Гончарук народилася в Кременчуці, виросла в Кривому Розі, живе в Києві. Ступінь магістерки культурології здобула в Національному університеті «Києво-Могилянська Академія».

Нині є керівницею Музею кіно Довженко-Центру та переможницею конкурсу на посаду генеральної директорки Довженко-Центру. В Національному центрі Олександра Довженка та Державному фонді фільмів України працює з 2016 року. Разом із командою Довженко-Центру долучилася до відкриття Музею кіно, створення виставок «ВУФКУ. Lost & Found» і «Польоти уві сні та наяву», проведення фестивалю німого кіно та сучасної музики «Німі ночі», а також до суспільного руху спротиву «реорганізації» Довженко-Центру;

Інна Ласточкіна, кінопродюсерка, живе та працює в Києві. Членкиня компанії «Сучасне Українське Кіно», основний фокус її роботи — ігрове кіно. Останні проєкти, над якими працює Інна були представлені на Euro Connection Clermont ISFF, Brussels Co-Production Forum, Connecting Cottbus, EFM, Marche du Film та інших індустрійних майданчиках;
Аліна Горлова, режисерка документальних та ігрових фільмів, режисерка монтажу, продюсерка; 

Марина Степанська, режисерка та сценаристка, нині працює над повнометражним документальним фільмом «Не повна картина» про життя українських режисерів/-ок з моменту повномасштабного російського вторгнення в Україну.

Модераторка: