Цьогоріч міждисциплінарна мистецька програма акцентує на головній передумові майбутнього — роботі з травмою та невимовним. На тому, щоб сконцентруватися на уривках особистих переживань спільного досвіду: архівах, спогадах, щоденниках, свідченнях та снах. До програми увійшли дві інсталяції, а також дві події, об'єднані тематично.
Поліекранна інсталяція українського медіахудожника Євгена Арлова «За вікном» — парадоксальне поєднання буденного виду з помешкання та фіксації повсякдення війни. Робота заснована на відеоматеріалах проєкту «Архів війни» та візуалізує спільноту свідків/-инь, якою ми мимохіть стали з моменту повномасштабного вторгнення.
За цей час наші смартфони лишили тисячі свідчень та гігабайти даних у цифрових хмарах, що працюють для різних цілей. Ми, як нейромережа, згенерували гігантський масив інформації, утворивши спільноту, пов’язану невидимими цифровими та емпатичними зв’язками.
«Украй важливо задіювати потенціал мистецтва для опрацювання нашого досвіду. Робота митців/-кинь з базою медіасвідчень — одна з ліній, яку ми плануємо розвивати в майбутньому. Те, що медіаматеріали з "Архіву війни" стали основою мистецької роботи — перший і важливий крок у цьому напрямку», — коментує Роман Бондарчук, артдиректор Docudays UA.
Аудіоінсталяція «Сон №» — архів записів із розповідями про пам'ятне сновидіння дитинства та снів періоду повномасштабної війни Росії в Україні. Аудіоархів— частина дослідницького проєкту Центру міської історії у Львові «Документування досвідів війни. Щоденники та сни війни», що розгортається на межі психології, антропології, історії, філософії та мистецтва.
«Сон №» підважує як фігуру митця/-кині, так і саме поняття мистецького твору. Пропонує поставитися до снів як до самостійної митецької роботи, а до сновидця/-иці — як до творця/-чині, який/-а опрацьовує реальність.
Олександра Набієва, кураторка програми DOCU/СИНТЕЗ акцентує:
«Дві інсталяції — це інтервенції в публічний простір кінотеатру, одна з яких — більш інтенсивна, інша — навпаки, зливається з інтер’єром. У цьогорічній міждисциплінарній мистецькій програмі — фрагментарність — метод. Є бажання не створювати штучну цілісність там, де йдеться про уламки і фрагменти. Водночас мені важливо задіяти увесь можливий і неможливий спектр міждисциплінарних інструментів: від обговорення наших снів й макабричних видів з вікна до невербальної образної мистецької репрезентації й напрацювань усної історії з деколоніальною оптикою».
04.06 о 18:00 запрошуємо на лекцію «Війна, мистецтво, уява та сновидіння» (зала «Класік», кінотеатр «Жовтень»). Богдан Шумилович, працівник львівського Центру міської історії та викладач Українського католицького університету розповість про теорії снів, щоденники та сни як его-документи, суб’єктивні свідчення, які водночас є колективним надбанням. Висвітлить проєкт Центру міської історії у Львові «Документування досвідів війни. Щоденники та сни війни». А також розповість про те, як сни відображають світ і час, і чому троп сну є важливим у культурі й мистецтві.
До публічної розмови «Мистецькі практики та усна історія в роботі над подоланням травми» усі охочі можуть долучитися вживу 07.06 о 16:00 (зала «Класік», кінотеатр «Жовтень»). Юлія Скубицька, докторка філософських наук (PhD), викладачка курсу «Травма та усна історія: дати голос невимовному» в Принстонському університеті, говоритиме про підходи до роботи з травмою та її комунікації в гуманітарних дисциплінах і мистецтві. Як використовувати міжнародний досвід, налаштовуючи постколоніальну оптику. І найголовніше — яке значення опрацювання травми має для майбутнього. Модеруватиме розмову Олександра Набієва, культурологиня, кураторка програми DOCU/СИНТЕЗ.
_______
Ювілейний 20 Docudays UA відбувається за підтримки Посольства Швеції в Україні, Посольства Швейцарії в Україні, Українського культурного фонду, Посольства США в Україні, Посольства Ірландії в Україні, Посольства Данії в Україні, Посольства Бразилії в Україні, Польського інституту в Києві та Чеського центру Київ. Думки, висновки чи рекомендації не обов'язково відбивають погляди урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за зміст публікації несуть винятково його автор(к)и.
