«Поїзди» — документальний фільм, що повністю складається з архівних матеріалів і звукового дизайну, який створює колективний портрет людей у Європі ХХ століття: передає їхні надії, бажання, драми та трагедії. Купе поїзда — це місце, де люди на деякий час випадають із повсякденного контексту. Іноді подорож супроводжується надією, що у нашому житті щось зміниться після прибуття до місця призначення, або навпаки — подорож може бути цілком безнадійною. Однак у залізничних вагонах повторюваним приспівом розгортається історія ХХ століття. Що кілька років на залізничних станціях по всьому світу відбуваються моторошно схожі сцени: вагони, повні чоловіків, відʼїжджають на війну, а повертаються — заповнені пораненими чи загиблими. За цим слідує виїзд цивільних, евакуйовані змішуються з полоненими, котрі повертаються з таборів, а також із солдатами армій-переможниць, котрі ведуть переможених, аж поки на станціях знову не зʼявляються звичайні пасажири.
Творча команда:
Режисерська робота: Мачей Дригас
Продюсування: Віта Желакевічюте / Drygas Film Production, Раса Міскіните / ERA FILM
Операторська робота: Film archives
Звук: Саулюс Урбанавічюс
Виробництво
Drygas Film Production,
Co-production: ERA FILM, TVP S.A., FIXA FILM, EYE Filmmuseum
Дистриб'юція:
Drygas Film Production
Нагороди
IDFA 2024 — нагорода за найкращий фільм у міжнародному конкурсі,
нагорода за найкращий монтаж;
ArtDocFest/Riga — гран-прі у категорії BALTIC FOCUS
Режисер/-ка
Мачей Дригас
Мачей Дригас — відомий режисер кіно та радіо, сценарист, продюсер і викладач Польської національної кіношколи у Лодзі. Його роботи отримали численні престижні нагороди, зокрема нагороду Європейської кіноакадемії за найкращий документальний фільм «Почуй мій крик» (1991), Prix Italia за документальну радіопередачу «Заповіт» (1992), гран-прі Міжнародного фестивалю телебачення у Монте-Карло за фільм «Стан невагомості» (1995), а також нагороду за найкращий повнометражний документальний фільм на фестивалі Cinema Verité у Тегерані за фільм «Абу Хараз» (2013). Дригас також написав лібрето опери «Кудсʼя Захер», яка була номінована на Міжнародну оперну премію у Лондоні 2014 року. Він є автором ідеї та засновником Архіву домашнього відео у Варшавському музеї сучасного мистецтва. Його фільми та документальні радіопередачі виходили по всій Європі, а також у Канаді, Японії, Бразилії, Південній Африці, Новій Каледонії та Австралії.Вибрана фільмографія
«Поїзди» (2024), «Абу Хараз» (2012), «Спаплюжені листи» (2010), «Почуйте нас усіх» (2008), «Один день у Народній Польщі» (2005), «Голос надії» (2002), «Стан невагомості» (1994), «Почуй мій крик» (1991), «Психотерапія» (1983) 
