У цьому оригінальному й кумедному автопортреті, коливаючись між надією, відчаєм і душевним болем, Рогір Капперс прагне здійснити мрію, яку він мав у девʼять років, — стати відомим музикантом, який грає на скляному органі. Що це — безмежний оптимізм чи наївна імпульсивність?
Творча команда:
Режисерська робота: Рогір Капперс
Продюсування: Лідія Желович
Операторська робота: Рогір Капперс, Александер Гокджіан
Звук: Едвін Баккер
Виробництво
Zelovic Film,
zelovicfilm.nl
Дистриб'юція:
Taskovski Films
Нагороди
Міжнародний кінофестиваль у Салоніках — нагорода «Золотий Александр»
Режисер/-ка
Рогір Капперс
Рогір Капперс (1963) понад тридцять років працює режисером і продюсером документального кіно на національному та міжнародному ринках. Він обожнює документальні фільми про музику. Його повнометражний документальний фільм «Ломакс: У пошуках пісень» (2005, 90 хв., NPO/PBS/VTR/TV Catalunya) здобув «Золоте теля» — найвищу кінонагороду Нідерландів. Серед інших нагород цей фільм був номінований на Міжнародну нагороду Emmy.
Поряд із карʼєрою в кіно у 2016 році Капперс почав займатися музикою на своєму саморобному скляному органі.
Вибрана фільмографія
«Скло — моє нереалізоване життя» (2024), «Ріка, що дісталась мені» (2012), «Життя і часи Ссуууни Голуби» (2011), «Дивовижна Європа» (2008-2011), «Спостереження за близнюками: мобільна версія» (2006), «Ломакс: У пошуках пісень» (2005), «Чоловік із пилу у Стамбулі» (2002), «Непотріб» (2001), «Пісок!» (2000)
