Цьогоріч програма DOCU/СИНТЕЗ об’єдналася з Архівом Війни, щоб створити міждисциплінарну мистецьку лабораторію, присвячену темам пам’яті та культурної спадщини. Робота LAB: DOCU/СИНТЕЗ х Архів Війни тривала рік, а її результатом стали виставка мистецьких творів, розмови з автор(к)ами та тематична дискусія. Яким був цей шлях, які підходи до осмислення пам’яті та культурної спадщини обрали митці/-сткині, у чому цінність роботи з документальними матеріалами — ми розпитали в менторів/-ок та кураторки Лабораторії, а також співзасновника Архіву Війни.

Після кількох етапів відбору мистецьких проєктів та освітнього модуля автор(к)и відібраних проєктів отримали фінансову та менторську підтримку в межах Лабораторії,  завершальним етапом якої стала виставка «Як ми пам’ятаємо» в межах 22 Docudays UA. З-поміж робіт, які увійшли до експозиції: живописний твір, монументальне панно, інсталяції та фільми, а коло тем, обраних художниками/-ицями, охоплює питання вимушеної міграції, розладів сну, архівування та інших аспектів тематичної рамки.

Мануель Корреа

ментор LAB: DOCU/СИНТЕЗ х Архів Війни

Як ви для себе визначаєте роботу з пам’яттю в мистецькому контексті?

Художній контекст — це надзвичайно плідне поле для взаємодії з памʼяттю. Часто місця травматичних подій або недоступні, або змінені до невпізнання. За допомогою мистецтва — власних інструментів і почуттів — ми можемо відтворити або переосмислити ці втрачені місця, вдихаючи в них нове життя. Для мене це ретельне вивчення минулого — не ностальгія, а спосіб формування значущих зобов’язань перед майбутнім.

Які підходи до осмислення культурної спадщини проявилися в межах лабораторії?

Лабораторія дала мені можливість попрацювати з безліччю надзвичайно цікавих проєктів — від скульптурних інсталяцій до фільмів і живопису — в основі кожного з яких лежав унікальний, інноваційний підхід. У цих роботах спроби зберегти культурну спадщину часто перепліталися із химерними снами, далекими спогадами та явищами сучасності. Через війну український контекст сьогодні особливо актуальний. Ця ситуація, хоч і, безперечно, жахлива, спонукає нас колективно замислитися над тим, що ми як суспільство хочемо зберегти, а чого позбутися заради справедливішого й спокійнішого майбутнього.

Яким для вас був досвід роботи у форматі лабораторії?

Лабораторія відкрила для мене безліч глибоких, змістовних, чуйних проєктів. Мене як наставника це надихало й зворушувало водночас. Мені випала честь кілька місяців спостерігати, як ці роботи формуються, стають сильнішими та ціліснішими.

Ольга Балашова

менторка LAB: DOCU/СИНТЕЗ х Архів Війни

Як ви для себе визначаєте роботу з пам’яттю в мистецькому контексті?

Робота з пам’яттю на території мистецтва — це пріоритет №1 зараз. Ми потребуємо нової мови пам’ятання не лише для подій війни, що триває, але і загалом для зцілення та пропрацювання історичних ран. Я вірю, що лише митці/-сткині можуть створити цю нову мову пам’яті: чесну, емпатичну, відповідальну.

Які підходи до осмислення культурної спадщини проявилися в межах лабораторії?

У межах Лабораторії з’явилися нові та несподівані способи роботи зі спадщиною. Створений командою проєкту простір вільного, нічим не обмеженого, але поінформованого дослідження вірогідно створив умови для появи кількох нових форматів роботи. Я дуже чекаю на фіналізацію проєктів учасників/-иць, щоб оцінити результат.

Яким для вас був досвід роботи у форматі лабораторії?

Цей досвід є надихаючим і терапевтичним. Насправді ніхто з нас не знає, як правильно, і тому ми захоплені спільним пошуком. Можна сказати, що ми вчимося один об одного, як можна публічно говорити про складне і болюче. Цей процес потребує довіри, співчуття та особливої акустики, де люди слухають одне одного.

Дженіс Кербел

менторка LAB: DOCU/СИНТЕЗ х Архів Війни

Як ви для себе визначаєте роботу з пам’яттю в мистецькому контексті?

Видів памʼяті дуже багато: культурна, колективна, особиста, несвідома, хибна. Гадаю, працювати з памʼяттю в художньому контексті означає вміти поєднувати всі ці різні, а часом і суперечливі форми. Тоді памʼять стає активною та потужною силою, а не простим пережитком минулого.

Які підходи до осмислення культурної спадщини проявилися в межах лабораторії?

Я чітко усвідомила різницю між інтерпретацією культурної спадщини та її сприйняттям. Митці/-сткині з Лабораторії ділилися власним баченням певного аспекту своєї культури — часто такого, що перебував під загрозою, — а я намагалася і зрозуміти його, і привнести в нього щось своє. Мене не полишало відчуття втрати — але так само й відчуття здобутку: знань, розуміння, погляду.

Яким для вас був досвід роботи у форматі лабораторії?

Митці/-сткині щедро ділилися досвідом і доробком. Це завжди відчувалося як щось цінне: ніби тобі дозволяють на мить доторкнутися до чогось особливого. Як на зустрічах і консультаціях, так і в самих роботах панувала атмосфера гостинності та взаємності.

Олексій Сай

ментор LAB: DOCU/СИНТЕЗ х Архів Війни

Як ви для себе визначаєте роботу з пам’яттю в мистецькому контексті?

На відміну від інформації, знань, мистецтво дає досвід. Досвід важливіший за знання. Можна забути правила керування велосипедом, але не досвід їзди. Тож гадаю, мистецтво залишить більшу згадку про війну, ніж новини.

Які підходи до осмислення культурної спадщини проявилися в межах лабораторії?

У Лабораторії працювали художники/-иці з різними медіа, різним досвідом, фокусом уваги. Найціннішим, гадаю, стало те, що вони зустрілися в цій точці — особисто, завдяки чому мали змогу обмінятися досвідом, знайти контакти для майбутніх проєктів.

Яким для вас був досвід роботи у форматі лабораторії?

Це було цікаво, насичено, легко. Під час сесій в нас іноді був спаринг та обмін ідеями, іноді художнику/-иці потрібно було лише бути почутим/-ою та отримати підтримку. Мені робота здалася продуктивною, і я дуже чекаю виставки, щоб побачити результат.

Олександра Набієва

кураторка LAB: DOCU/СИНТЕЗ х Архів Війни

Як ви для себе визначаєте роботу з пам’яттю в мистецькому контексті?

Для мене найбільш проблематичним в цьому контексті є питання «Що таке мистецька робота?». Існує багато підходів й визначень. В контексті роботи з пам’яттю найбільш доречно згадати: саморефлексію, афект і працю з непроявленим в мові. Особливо ж — мистецький твір як форма феноменального знання, що має справу з досвідом, такої ступені інтенсивності, всеохопності, яка не піддається інструментам вербалізації. Загалом, я пристаю до відомої інтерпретації, що мистецька робота лишається формою прагнення або ж навіть жаги до істини.

Які підходи до осмислення культурної спадщини проявилися в межах лабораторії?

Гадаю, тут більш цінно не класифікувати ці підходи, а констатувати факт, що митцям/-сткиням, які взяли участь у Лабораторії, вдалося реалізувати абсолютну свободу в осмисленні культурної спадщини. Власне, й сама виставка, її просторове рішення, стануть додатковим витком рефлексії щодо культурної спадщини й коментарем стосовно її становища в сучасних українських реаліях.

Яким для вас був досвід роботи у форматі лабораторії?

Для мене цей досвід був перш за все формотворчим: від моменту, коли я передала колегам в роботу концепцію лабораторії, до етапу, коли проєкт набув перших ознак життя й став майданчиком для зустрічі, взаємодії та інтенсивного спільного процесу.

Роман Бондарчук

співзасновник Архіву Війни

У чому полягає важливість мистецької роботи з матеріалами Архіву Війни?

Ми постійно шукаємо нові способи, як накопичені в Архіві матеріали можуть працювати і впливати на наративи, на свідомість людей, на сприйняття російської агресії в Україні. Аналітичні звіти, наукові дослідження, журналістські публікації часто позбавлені емоцій. А мистецькі роботи — це те, що апелює до емоцій в першу чергу. Дає можливість не тільки дізнатись про нову історію, але й відчути, пережити цей досвід. І цей досвід лишається назавжди з глядачем, його неможливо підмінити чи заперечити.

Які ваші враження від формату лабораторії та проєктів фіналістів/-ок?

Я був вражений кількістю заявок, яка надійшла на конкурс, — не очікував, що буде так багато яскравих ідеї та ентузіазму їх втілювати в таких винахідливих формах. Радий, що вдалося створити майданчик для розвитку ідей у завершені мистецькі вислови. І що Архів поповниться колекцією мистецьких робіт, яку ми плануємо експонувати на міжнародних майданчиках.

22 Docudays UA проводиться за фінансової підтримки Європейського Союзу, Посольства Швеції в Україні, Міжнародного фонду «Відродження». Думки, висновки чи рекомендації необов'язково відповідають поглядам Європейського Союзу, урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за зміст публікації несуть винятково її автор(к)и.