Представляючи свої проєкти вдома і за кордоном, українські документалістки потужно й широко заявляють про себе світові. Як формуються їхні власні досвіди: що впливає в сучасних реаліях на їхній погляд та стратегії побудови історій, як вони комунікують власні задуми залежно від змін контексту та сприйняття документалістики з України? З якими складнощами вони стикаються й які методи та інструменти вибудовують, аби бути почутими?

Спікер(к)и: 
Марта Смеречинська, Наталія Лібет, Оксана Карпович, Даша Захарова

Модераторка:
Марія Пономарьова

Марія народилася в Києві 1991 року. Випускниця режисерської майстерні Юрія Терещенка Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. У 2016 році закінчила магістерську програму Artistic Research in and through Film Нідерландської кіноакадемії в Амстердамі. Фільми, над якими працювала Марія, були показані на таких міжнародних кінофестивалях, як Hot Docs, IDFA, DokLeipzig, Sarajevo FF, Sheffield DokFest, Chicago IFF, Clermont-Ferrand ISFF та багатьох інших. Марія є старшою консультанткою Європейської асоціації документалістів (DAE) та членкинею AHКУ, Dutch Directors Guild, Європейської та Української кіноакадемій.

Марта Смеречинська — українська режисерка документального кіно, випускниця КНУТКіТ ім. І. К. Карпенка-Карого у Києві, La Fémis у Парижі та магістерської програми DocNomads у Португалії, Угорщині й Бельгії. Її стрічки подорожували багатьма міжнародними кінофестивалями, серед яких Visions du Réel, Sarajevo Film Festival, PÖFF Shorts, FIPADOC та Docudays UA.

У своїй роботі Марта часто звертається до особистих і вразливих тем — пам’яті, травми, близькості та відчуження. Повнометражний дебют Марти досліджує спробу наново вибудувати зв'язок із сестрою після її рішення піти в монастир, занурюючись у повсякденне життя жіночого монастиря на заході України. Її недавні роботи зосереджені на військовому досвіді її друзів і досвіді вимушеного переміщення внаслідок війни.

Наталія Лібет — українська кінопродюсерка, відзначена міжнародними нагородами, із досвідом у сфері міжнародної копродукції та фінансування, а також співзасновниця продакшн-компанії 2BRAVE PRODUCTIONS у Києві. Вона є продюсеркою низки відзначених критиками повнометражних фільмів, зокрема «Сліди» Аліси Коваленко (приз глядацьких симпатій секції Panorama на Берлінале 2026), «Стрічка часу» (конкурсна програма Берлінале 2025) та «Стоп-Земля» Катерини Горностай (Crystal Bear, секція Generation 14+ Берлінале 2021), «Назавжди-Назавжди» Анни Бурячкової (Orizzonti Extra, Венеційський кінофестиваль 2023) і «Parthenon» Мантаса Кведаравічюса (Міжнародний тиждень критики, Венеційський кінофестиваль 2019).

Наталія отримала ступінь MBA у США як стипендіатка програми Edmund S.Muskie Fellowship (2000). Вона є членкинею European Producers Club, Європейської кіноакадемії та Української кіноакадемії, де також входить до складу правління. Випускниця програм EURODOC 2021, Emerging Producers 2022 та Nipkow Programme 2023.

Окрім продюсерської діяльності, Наталія є керівницею програми First Cut+ у Tatino Films — щорічної майстерні, присвяченої маркетингу та міжнародному позиціонуванню повнометражних фільмів. У 2024 році вона була обрана учасницею програми Film Independent Global Media Makers.

Оксана Карпович — авторка, чиї кінороботи досліджують взаємодію війни, державної влади та приватного життя в періоди гострих політичних потрясінь. Вона вивчала культурологію в Національному університеті «Києво-Могилянська академія», а потім продовжила кіноосвіту в Монреалі. Карпович створює фільми, що вирізняються вражаючою етичною та естетичною чіткістю. Її останній фільм «Мирні люди», змонтований із записів телефонних розмов російських солдатів та кадрів з України під час великої війни, вперше був показаний на Берлінському міжнародному кінофестивалі, де отримав приз екуменічного журі, а згодом здобув міжнародне визнання, зокрема нагороду за найкращу режисуру на кінофестивалі BAFICI та номінацію на премію «Готем» 2024 року. Карпович здобула премію «Жінка року в кіно» 2025 року від Українського інституту.

Даша Захарова народилася в Києві та закінчила Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Свою професійну кар’єру вона розпочала як менеджерка проєктів у галузі культури, працюючи на першому фестивалі сучасної скульптури у партнерстві з Yorkshire Sculpture Park. Згодом вона перейшла до відеовиробництва і має дванадцять років досвіду в продюсуванні рекламних роликів, музичних кліпів і фільмів.

Вона співпрацювала з провідними українськими продакшн-компаніями (Radioaktive, Family, Pronto, Limelite), а також продюсувала міжнародні зйомки в Європі, Азії та Африці, працюючи в іноземних продакшн-компаніях. Її дебютний повнометражний фільм «Нематома» (2019) був представлений на Міжнародному кінофестивалі в Сан-Себастьяні. З 2022 року вона співпрацювала з «Табором», де виступила копродюсеркою документального фільму «Київські солісти», який мав премʼєру в Ґетеборзі, продюсувала документальний фільм «Ілюзія тихої ночі» (Visions du Réel 2026), та розвивала ігровий фільм «Земля пласка — я облетів навколо й бачив», який був представлений на Berlinale Co-Production Market та La Résidence Festival de Cannes.