«Не питай мене, чи я вбивала» — це особистий щоденник війни в Україні Олени Максьом, який знімався понад тисячу днів. Коли почалося вторгнення, вона була режисеркою без жодного бойового досвіду. Пішла доброволицею, навчилася надавати допомогу пораненим, опанувала бойову справу і з часом стала офіцеркою, ведучи інших крізь той самий вогонь, що спершу охопив її саму.
Олена знімає, коли має змогу — між завданнями, під час навчань, у миті очікування, що визначає життя на фронті. Камера стає водночас і щитом, і свідком. Крізь неї Гелена фіксує не видовищність бою, а саме виживання: обличчя тих, хто поруч, виснаження, рідкісні миті сміху й тишу, що настає після втрати.
Війна повторюється циклами — нові солдати, нові напрямки, нові могили — і з кожним поверненням на позиції Олена стає все жорсткішою та розуміє все більше. Час від часу вона ненадовго приїздить додому, і в цих коротких епізодах ми бачимо тісні стосунки жінки з матір’ю — крихку ниточку, що єднає Гелену зі світом, який вона колись знала.
«Не питай мене, чи я вбивала» — це роздум очима Олени про витривалість і моральний тягар; про те, що лишається від людини, коли світ змушує її воювати, аби захистити найдорожче. Це фільм, народжений із виснаження й ніжності — свідчення того, як людяність зберігається в найнелюдяніші часи.
Олена Максьом — українська документалістка та офіцерка запасу Національної гвардії України. Закінчила з відзнакою Національний авіаційний університет у Києві, здобувши ступінь магістра з екології та охорони довкілля, і працювала в медіа та кіно як журналістка, перекладачка, письменниця, проєктна менеджерка, операторка та режисерка.
Її повнометражний дебют «Усе не буде добре» (2020), зрежисований спільно з Адріаном Пирву, уперше був представлений світові на IDFA та здобув низку нагород, зокрема за найкращий український повнометражний фільм і за найкращу режисуру на Одеському міжнародному кінофестивалі, а також інші міжнародні відзнаки й номінації, серед яких румунська кінопремія Gopo Awards.
Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну Максьом долучилася до евакуаційних і гуманітарних місій, а у 2022 році вступила до лав Національної гвардії. Проходила службу до 2025 року, дослужившись до звання капітана, і брала участь у кількох ключових військових кампаніях, зокрема у звільненні Харківщини, операціях на Луганщині та боях за Бахмут і Покровськ. Паралельно зі службою продовжувала документувати війну зсередини.
Олена — випускниця міжнародної документальної програми ESoDoc. Працює на межі кіно, свідчення та прожитого історичного досвіду до сьогодні.
