Кожного року в програму DOCU/ХІТИ потрапляють стрічки, які гучно прозвучали на світових форумах і варті уваги українських глядачів та глядачок, адже розсувають межі та переосмислюють уявлення про сучасну креативну документалістику. Знайомтесь — три фільми, які ви просто маєте подивитися.
Підбірку створено за кураторства програмерки Docudays UA Ольги Сидорушкіної.
«Якби голуби перетворилися на золото» чеської режисерки Пепи Лубояцкі — хоробра та сповнена любові стрічка про болючу сторінку життя її родини, яку прийнято приховувати. Але замість сорому Пепа вибирає радикальну чесність та пошуки зцілення, створивши один з найбільш гуманних фільмів цьогорічної програми Docudays UA. Цe історія стосунків режисерки з її старшим алкозалежним братом, який живе на вулиці і не здатен знайти сили, щоб змінити життя. Пепа аналізує їхнє спільне минуле, історію залежності в родині та ставлення суспільства до таких самих маргіналізованих людей як і її брат. Фільм неймовірно щирий, важливий, при цьому абсолютно не пафосний, а іноді навіть грайливий, зокрема режисерка вдається до ШІ, що додає фільму дрібку хуліганства. Стрічка шукає відповідь на жорстоке питання: «Як це — горювали за людиною, яка ще жива?». Картина мала прем’єру на Берлінському кінофестивалі в секції Forum та отримала нагороду Berlinale Documentary Award як найкращий документальний фільм фестивалю та Caligari Film Award.
Вражаюча кінематографічна робота та гостра соціальна тема зробили «Срібло» режисерки Наталії Коняж одним із головних міжнародних хітів цього року. Стрічка розповідає про найбільшу срібновидобувну шахту в Болівії та спостерігає за шахтарями, що поколіннями працюють і живуть поблизу роботи, ризикують своїми життями та шукають надію під тиском сірої приреченості існування. Колоніальна спадщина тут нікуди не зникла, лише змінила назву — тепер це світові технічні гіганти, які використовують срібло як сировину. Штучний інтелект та передові технології співіснують поруч із середньовічними умовами праці, які майже не змінилися за століття.
Наталія створює сумну та красиву оповідь, з якої видно, як капіталізм замкнув кожного у власній шахті, з якої так хочеться знайти вихід.
