Чіонг Мінь Куі народився в Буонметхуоті — невеликому містечку в Центральному нагір’ї В’єтнаму. Натхнення для своїх робіт, що лежать на перетині документального та ігрового, особистого й безособового, черпає з рідних краєвидів, дитячих спогадів та історії В’єтнаму.
У 2021 році закінчив Le Fresnoy — Національну студію сучасного мистецтва (Франція). Його фільми демонструвалися на таких міжнародних фестивалях, як Каннський, Берлінале, Локарнський, Нью-Йоркський, Клермон-Ферранський, IFFR, Пусанський, а також на платформі Les Rencontres Internationales Paris/Berlin.
У 2017 році Чіонг здобув головну мистецьку нагороду VideoBrasil (Сан-Паулу). Його останній фільм «Вʼєт і Нам» (Việt and Nam), 2024, був відібраний до офіційної програми Каннського кінофестивалю Un Certain Regard.
«Волосся, папір, вода» (2025), «Вʼєт і Нам» (2024), «Дикобраз» (2023), «Ті, що чекають» (2021), «Смерть солдата» (2020), «Будиночок на дереві» (2019), «Межі тіла» (2017), «Місто дзеркал: вигадана біографія» (2016), «Яким зеленим був Калабаський сад» (2016), «Місто дзеркал» (2015), «Дежавю» (2014), «Марс у колодязі» (2014), «Хтось іде до лісу» (2013)
Ніколя Ґро народився в Бінші — невеликому містечку в колишньому вугільному регіоні Бельгії. У своїх фільмах поєднує документальне кіно з ігровим і шляхом глибокого дослідження теми й поетичного, делікатного її висвітлення вивчає соціополітичну реальність.
Закінчив Інститут мистецтв поширення аудіовізуальних творів (Institut des Arts de Diffusion) і 2012 року став співзасновником продакшн-компанії Replica.
Премʼєра його дебютного повнометражного фільму «Століття диму» (Century of Smoke), 2019, — портрета лаоської родини, що бореться з опіумною залежністю, — відбулася на Visions du Réel; у подальшому стрічка демонструвалася на міжнародних фестивалях, зокрема в Сан-Паулу, Мюнхені та Картахені. Від 2020 року співпрацює в різних країнах і форматах із в’єтнамським режисером Чіонгом Мінь Куі.
Нині займається створенням свого першого ігрового повнометражного фільму.
