Сира, зроблена власноруч і глибоко особистісна, ця стрічка присвячена проблемам залежності й травмі, що тягнеться з покоління в покоління. Кілька років режисерка Пепа фільмує своїх близьких, намагаючись зрозуміти, чому її улюблений старший брат і кузени не мають постійного місця проживання й вживають наркотики.
Це грайлива, вигадлива за формою робота: відеощоденник вступає в діалог зі стилізованими спогадами, фотографіями з ШІ-анімацією та графічними втручаннями, формуючи множину голосів, що звертаються до минулого. У фільмі без зайвої сентиментальності простежуються причини та наслідки залежності, й ставиться питання, де завершується любов і починається контроль, і що насправді означає повага: рятувати чи відпускати.
Творча команда:
Режисерська робота: Пепа Лубояцкі
Продюсування: Клара Мамойкова, Ванда Капралова
Операторська робота: Томаш Штясний, Пепа Лубояцкі
Монтаж: Пепа Лубояцкі
Виробництво
CLAW films (Czech Republic), Guča films (Slovakia)
Дистриб'юція:
Нагороди
Берлінале 2026 — Berlinale Documentary Award
Режисер/-ка
Пепа Лубояцкі
Йозефіна «Пепа» Лубояцькі (вони/вона) — сценаристка й режисерка документального кіно, мешкає в Празі. Її перший короткометражний документальний фільм «Про-волосся» був номінований на премію Magnesia у 2019 році. Стрічку показували на міжнародному фестивалі документального кіно Ji.hlava, Prague Shorts (Чехія), кінофестивалі River (Італія), Cineffable (Франція), MakeDox (Македонія), Filmfest Weiterstadt (Німеччина) та Art200 (Румунія).
У своїх роботах Лубояцькі звертається до тем гендерної бінарності й стереотипів, родинної травми, залежності й співзалежності. Нині працює над сценарієм свого першого повнометражного фільму.Вибрана фільмографія
«Якби голуби перетворилися на золото» (2026), «Про-волосся» (2019) 
