Docudays UA підготував особливу добірку фільмів, в яких є місце капусті, cарані та джинсам з масмаркету. Цьогорічна програма «ПОКОЛІННЯ С.» («ПОКОЛІННЯ СПОЖИВАННЯ») розповідає про те, на що можуть впливати сучасники, якщо справді цього захочуть. Коментує програмна координаторка фестивалю Ольга Бірзул.
Тангароа був першим богом. Він жив у мушлі – круглій, мов яйце. І не було нічого, окрім мушлі й порожнечі. Потім Тангароа розбив мушлю й прокричав: «Хто там?» Але нікого не було. Тоді верхня стулка стала небом, а нижня – піском. З хребта бога утворилися гори, із кишок – хмари, а з плоті – земля. Навіть його нігті обернулися на луску риб і морських черепашок. У третьому класі моя тітонька дала мені книгу з міфами Стародавньої Греції. У шостому я вже перечитала міфи народів світу і легко жонглювала екзотичними іменами, що додавало мені популярності серед однокласників, але мова не про те. У своєму первісному тлумаченні світу наші предки зберегли для нащадків чимало життєвої мудрості й уже тоді, до речі, розмірковували над безвідходним виробництвом і раціональним ставленням до природних багатств.
Збираючи цю програму, я думала про те, що сьогодні ми багато в чому переклали відповідальність на науково-технічний прогрес. Він став ідолом сучасності, але, зважаючи на все, не вміє так само гармонійно розчленовуватися, як полінезійське божество. Хоча потенціал, безумовно, є. Програма «ПОКОЛІННЯ С.», найменування якої ми підгледіли у Віктора Пелевіна, розповість про те, на що можуть впливати сучасники, якщо справді цього захочуть.
Скажімо, естонська дизайнерка Ріт Аус, яка практикує в популярному нині апсайклінгу, вирішила пройти повний цикл вироблення пари джинсів із масмаркету ZARA: від бавовняних плантацій у Південній Америці й текстильної фабрики в Бангладеш до європейської хімічної лабораторії, де відкривається неприємна правда про якість нашого улюбленого гардероба. До слова, про все, що не ввійшло до кадру (а «Вже не в моді» знімали 5 років), можна буде запитати у режисера фільму Яаака Кільмі, який приїде на українську прем'єру.
Румунський режисер Шербан Джеорджеску пішов іншим шляхом. Щоб зрозуміти, за якими законами діє сільське господарство його країни, він узяв кредит у банку, орендував землю й зняв про свої подальші пригоди кіно «Капуста, картопля та інша сатана». Як з'ясувалося, листя румунської капусти й донині успішно об'їдає комуністична гусінь, але найбільше вражає інший факт: румунські фермери відрізняються від своїх українських колег лише тим, що, підпираючи південно-східний бік Євросоюзу, вони артикулюють власні проблеми за допомогою мови кіно, тоді як українські кінематографісти мало цікавляться аграрним сьогоденням своєї країни.
Кадр з фільму «Жуки» режисера Андреаса Йонсена
Третю картину «Жуки» Андреаса Йонсена з ввічливості слід зарахувати до фільмів «не для людей зі слабкими нервами». Якщо у вас є якісь упередження щодо ласування комахами, нічого не їжте перед сеансом, але знайте: уже у 2050 році людство буде змушене вживати жуків як їжу. І поки більшість думає, що це така сама фантазія, як пришестя кіборгів-термінаторів, а голод – вигадка пропаганди, двоє відчайдушних дослідників нишпорять по всіх куточках Землі, дегустують ентомологію на смак і доводять, що навіть таким двієчникам, як люди, природа готова дати другу спробу. Звісно, за умови, що люди нарешті навчаться виконувати домашнє заняття.
Фестиваль Docudays UA стартує цього року 24-го березня. Розклад показів усіх фільмів незабаром з'явиться на сайті. Уже зараз ви маєте можливість придбати фестивальний абонемент за спеціальною ціною.
На фото кадр з фільму «Вийшло з моди» Яаака Кільмі
