Як робити таке кіно, що сприятиме змінам у суспільстві і людях? Як достукатися до аудиторії в регіонах саме завдяки документалістиці? Новий проект CIVIL PITCH покликаний розвинути платформу, де документалісти та громадські активісти зможуть об'єднатися задля створення саме таких історій. Програмна координаторка Дар'я Бассель ділиться подібною практикою світових фестивалів, які поєднують правозахисні ініціативи з документальним кіно.
Польський фестиваль Watch Docs — один з п'яти потужних фестивалів документального кіно, які об'єдналися задля втілення правозахисних ініціатив, воркшопів та кампаній ВІДЧУЙ ЗМІНИ (EXPLORE IMPACT). До старту конференції в рамках цього проекту на фестивалі, я з моєю колежанкою Олею Бірзул маємо кілька днів. Тому вирішуємо подивитися, як тут відбувається тренінг Future Docs. Він проходить у Варшавській кіношколі, і як тільки ми заходимо до будівлі, нас одразу ж зустрічає Марта, одна з організаторок фестивалю, і ставить сакраментальне запитання: чи розмовляємо ми російською? Дізнавшись, що розмовляємо, Марта радісно повідомляє, що їм дуже пощастило, адже не вистачає волонтерів, і нам необхідно буде перекладати для білоруських активістів – учасників тренінгу. Ми нервово хихотимо, і подумки я вже шкодую, що прийшла. Але як тільки потрапляємо до кімнати, де відбувається тренінг, і бачимо кілька знайомих та багато нових вдумливих, красивих, ожвавлених облич, досада одразу ж зникає, і ми із задоволенням стаємо частиною процесу.
Future Docs проходить з 2013 року, це тренінг для активістів, правозахисників і режисерів документального кіно. Ціль – так само, як і в проекті CIVIL PITCH, який ми нещодавно запустили на Docudays UA – об'єднати ці два світи для того, щоб у результаті народилося круте документальне кіно. Для того, щоб суспільство дізналося про ті проблеми, про які рідко говорять і в ЗМІ, і в особистому спілкуванні. Для того, щоб «інший» (на кого б ми цей ярлик не вішали) отримав можливість розповісти про себе.
На Future Docs ми несподівано зустрічаємо колегу з України. Женя з Крим-SOS саме тоді, коли ми заходимо, розповідає про Крим, анексію, кримських татар. Женя починає здалеку, ще з «катерининських часів», а закінчує розповіддю про смішну історію про виплату величезних штрафів монетами. Проте ніхто й не сміється.
Після Жені свої історії розповідають правозахисники та активісти з Білорусі, Росії, Литви, Польщі. Тут історії і про чеченських біженців, які застрягли в Бресті на шляху в Європу, і про державне агентство моделей у Білорусі, яке поставляє «слов'янську» красу на головні подіуми Парижа.
Після того, як правозахисники презентували свої історії, розпочинається speed dating. Режисер і правозахисник сідають один напроти одного, вони мають 7 хвилин, щоб поставити один одному запитання, дізнатися більше про історію, поділитися враженнями, дати пораду. Кожні 7 хвилин дзвонить дзвіночок і потрібно пересідати, щоби поспілкуватися вже з іншою людиною. Ось тут ми з Олею й входимо в ролі перекладачок. Голова йде обертом, але все проходить вільно й невимушено. Тьютори, Барак Хейман і Бріджит О'Шіа, весело підганяють пари, які заговорилися.
Другого дня режисери презентують себе, а далі – можливість знову розбитися на пари, але тепер уже на індивідуальне спілкування виокремлено більше часу й можна заглибитися у розмову. Кожен режисер вибирає собі по три історії й спілкується з трьома активістами. Упродовж дня за допомогою тьюторів історії трансформуються, кристалізуються, щось виявляється нецікавими, десь знаходяться несподівані форми та нова оптика, і ось, у підсумку, режисери пітчать нам свої ідеї. Вони розповідають про майбутні фільми, засновані на історіях правозахисників. Серед них є дуже сильні, тому одразу хочеться йти в кіно. Залишається тільки сподіватися, що режисерам і активістам вистачить сил та завзяття продовжити роботу, знайти бюджети й зняти фільми.
Текст: Дар'я Бассель
Усі фото надані прес-службою фестивалю Watch Docs
