Особистий погляд на зміну стосунків між молодою жінкою та її трансгендерним батьком. Пригадуючи історію власних стосунків, вони діляться досвідом камінг-ауту та роздумують про те, яке майбутнє чекає на їхню родину, коли рішення про перехід вже остаточне…
Люсі Рейчел створює доволі відверті роботи: працюючи зі статичним та рухомим зображеннями, вона взаємодіє з темами родинних стосунків, гендеру та темами, про які не прийнято говорити. У 2015 році закінчила Коледж мистецтв та дизайну Дункана Джорданстоуна як одна зі стипендіаток New Contemporaries від Королівської шотландської академії й продовжує роботу з Tin Roof Arts Collective у Данді.
ЇЇ короткометражний фільм «Матір батько» був номінований у таких категоріях, як «Найкращий мистецький фільм» на Фестивалі короткометражного кіно Aesthetica, а супровідна книга до фільму є частиною колекції Центру візуальних досліджень у Центрі сучасних мистецтв у Данді. Наразі вона працює над експериментальним арт-доком про стигматизацію та дискримінацію психічного здоров'я для шотландського кінофонду Glasgow Film and See Me.
«Блаженні забувають» (2013), «Матір батько» (2015), «Відбір»(2016) «Відпусти нас» (2016), «Торкайся мене не торкайся мене» (2017),«Попередня обробка» (2020)
