DOCU/УКРАЇНА в фокусі: Дмитро Грешко

28 квітня 2022

У переддень початку повномасштабної війни в Україні ми оголосили національний конкурс DOCU/УКРАЇНА 19 Docudays UA. Ми презентуємо стрічки з програми на Краківському кінофестивалі, який відбудеться з 29 травня по 5 червня, а журі DOCU/УКРАЇНА обере фільм з програми, який стане переможцем. Розповідаємо про фільми та роль документалістики в Україні та світі сьогодні — у серії інтервʼю з режисер(к)ами стрічок. 

 

Фільм «Між небом та горами» режисера Дмитра Грешко, слідуючи за фельдшерками швидкої допомоги Марією, Тетяною, Анною та Світланою, занурює нас у життя села Колочава на Закарпатті. Кінознавиця Альона Пензій поспілкувалася з Дмитром Грешко про роботу над фільмом та звернення до кіно в Україні сьогодні, під час війни.

 

Ваш попередній короткометражний фільм «Врятуйте мене, лікарю!» розповідав про роботу київських медиків. Повнометражний «Між небом та горами» — про закарпатських. Яким чином відрізняються умови праці лікарів/-ок у столиці та на периферії? Як вплинула на їхню роботу пандемія?

 

Багато залежить від місцевого керівництва, але в цілому всі забезпечені необхідним. Це не пов’язано з пандемією — триває загальний процес модернізації «швидкої». Він відбувається як у Києві, так і на периферії. 

 

Зазвичай в селі може бути пару викликів на день. Хоча, кажуть, що під час активної фази пандемії виклики були нон-стоп. Раніше швидку викликали, навіть, аби укол зробити чи поміряти тиск. Зараз на Закарпатті людей, які телефонують у «швидку», спочатку переадресовують в Ужгород, де вже диспетчер/-ка оцінює, чи треба виїжджати на виклик, чи достатньо консультації. 

 

Чому ви вирішили створити колективного героя, а не розказати історію через одного з членів команди швидкої допомоги?

 

Спочатку я хотів знімати свою подругу, яка працює на «швидкій» в місті Іршава. Але у місті я не знайшов потрібного колориту. Потім мені порад​​или цікаву «швидку» в горах, у селі Колочава. Я приїхав туди, та й говорю: «Кажуть, що у вас тут класна “швидка”, буду вас знімати». Вони сказали: «Як треба, то треба». Спершу на камеру лікарі/-ки не хотіли нічого говорити, але погодились, щоб я з ними їздив. Потім звикли до мене. Я вирішив когось одного / одну не виділяти: кожен / кожна по-своєму цікавий. Мені хотілося ширше показати, хто такі медики. 

 

Чи багато героїв відмовилися зніматися? Наскільки люди готові розкриватися під час таких, не найбільш приємних моментів свого життя?

 

Як у Києві, так і на Закарпатті, більш ніж половина відмовилися. Та за два фільми я трохи покращив підхід. Раніше я запитував, чи можна знімати, а зараз просто кажу, що така в мене робота, зрозумійте мене. І люди кажуть: «Ну, раз така робота, то знімай». Самі лікарі/-ки допомагають під час зйомок: вони першими заходять до пацієнта/-ки та кажуть, що з ними їздить людина, що вона «знімає для роботи, не переймайтеся». Зазвичай, у такому разі люди спокійніше реагують.



 

У вашому фільмі є сцени весілля та похоронів, які прямо не пов’язані з пацієнт(к)ами, до яких приїжджає «швидка». Чи були випадки, коли лікарі/-ки не встигали, і хтось помирав, або може когось з гостей весілля забирали з Covid-19?

 

Це був би шикарний кадр, якби хтось з весілля викликав швидку, але настільки не пощастило.

Багато моментів могли б не потрапити до фільму, якби я вперто їх не добивався. Так само з весіллям — мені воно було дуже потрібним за концепцією. 

Я чув, що на Закарпатті на них дуже багато людей збирається, попри пандемію. При чому проводять їх масово один місяць, взимку. Під час зйомок уже сезон майже закінчився, але ніхто не хотів зніматися. Усі ж розуміють, що пишні весілля під час локдауну — це «не дуже». 

 

Під час роботи над фільмом я знімав кімнату в однієї літньої жінки в Колочаві; поскаржився їй, що так і не зняв весілля. Вона подзвонила одній іншій знайомій, і домовилася. Така от в мене була місцева локейшн-менеджерка, яка допомагала мені весь час.

Скільки людей було в знімальній групі і як ви поміщалися в авто швидкої допомоги?

 

Команда складалася з мене одного. Ми довго сперечалися з продюсеркою Поліною Герман, бо вона хотіла, аби зі мною працював оператор та звукооператор. Але я її переконав, що маю досвід подібних зйомок і знаю, що більше людей в авто «швидкої» не помістяться. Там навіть я створював дискомфорт. Я звик сам знімати й звук писати. А ще я навчив фельдшерок самостійно вмикати на собі радіопередавач та петличку.

 

Звідки у вас виникла ідея побудови оповіді від Різдва й до Великодня?

 

Я спочатку думав знімати фільм про професійне вигорання лікарів/-ок, але в Колочаві у них немає цієї проблеми. Це село, і люди просто раді тому, що є робота. Крім того, немає такої кількості викликів, як у місті. 

 

Потім мене зацікавила циклічність сільського життя. Тут, у Києві, я можу тусити, реалізовувати себе. А в Колочаві ти не можеш просто так в тридцять років гуляти та шукати себе: треба одружитися вже, дітей треба мати, бо ти «провтикуєш» життя! Я за два місяці проживання там теж почав думати про дітей, і що я гальмую (авт. – сміється). От така атмосфера. 

 

І це неперервний, нескінченний цикл життя. Мені все це хотілось передати у фільмі, тому все починається з Різдва, як з народження, а потім — хрещення, весілля та похорон, а на Великдень — воскресіння, початок нового життєвого циклу. 

 

Чи є час і натхнення зараз думати про документальний фільм? Яку, на твою думку, функцію може виконувати документальне кіно як вид мистецтва під час війни?

 

Десь за кілька тижнів після повномасштабного вторгнення Росії я переїхав в Ужгород і не було сил навіть думати про кіно: психологічно було важко зосередитись на чомусь,  окрім новин. Та коли шок пройшов, я почав думати про те, чим можу бути корисним як документаліст. Почав знімати волонтерський рух та історії переселенців/-ок, і натрапив на історію місцевого театрального режисера, який вирішив поставити виставу «Король Лір», де грають переважно непрофесійні актор(к)и — переселенці/-ки та волонтер(к)и. Зараз якраз документую цей проєкт і дуже задоволений результатами.

 

Документальне кіно може виконувати різні функції, це насамперед залежить від того, що хоче сказати режисер/-ка (чи не хоче). Зараз особливо важливо документувати реальність навколо та історії, які трапляються з людьми. Інколи буває важко пропускати це через себе, але їх важливо зберегти. 

 

Для мене документальне кіно є і способом фіксувати реальність, і розказувати історії, і шукати сенси навіть там, де їх, на перший погляд, нема. Це і є магія документального кіно: досліджувати світ, а разом з ним — себе.

 

Кадри з фільму «Між небом та горами»
19 МІЖНАРОДНИЙ ФЕСТИВАЛЬ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО КІНО ПРО ПРАВА ЛЮДИНИ
25 – 
березня
3
квітня 2022
Docudays UA спільно з Deutsche Filmakademie e.V. оголошують прийом за…
Новини
06 липня 2022
Docudays UA спільно з Deutsche Filmakademie e.V. оголошують прийом заявок на стипендійну програму FILMBOOST
Новини
06 липня 2022
Як пройшли індустрійні події Sheffield DocFest?
DOCU/ПРО
06 липня 2022
Як пройшли індустрійні події Sheffield DocFest?
DOCU/ПРО
06 липня 2022
«Пароль: паляниця»: як відбулися покази українських фільмів у Великій…
Новини
30 червня 2022
«Пароль: паляниця»: як відбулися покази українських фільмів у Великій Британії
Новини
30 червня 2022
«Якщо ми зараз дивимося на себе новими очима, то це і є вирішальний е…
Інтерв'ю
27 червня 2022
«Якщо ми зараз дивимося на себе новими очима, то це і є вирішальний етап трансформації, що почалась в розірваному досвіді наших батьків»
Українські учасниці/-ки індустрійних подій Sheffield DocFest розповідають про проєкти та роботу над ними під час війни.
Інтерв'ю
27 червня 2022
«Час — привілей мирного життя». Українські учасниці індустрійних поді…
Інтерв'ю
24 червня 2022
«Час — привілей мирного життя». Українські учасниці індустрійних подій Sheffield DocFest розповідають про роботу над проєктами під час війни
Інтерв'ю
24 червня 2022
«Деколонізація старих ідеологічних конструктів та практик кіноіндустр…
Новини
22 червня 2022
«Деколонізація старих ідеологічних конструктів та практик кіноіндустрії». Дискусія в межах індустрійної секції Інституту документального кіно
Новини
22 червня 2022
Запускаємо сайт «Архіву війни»
Новини
20 червня 2022
Запускаємо сайт «Архіву війни»
Новини
20 червня 2022
Звіт за роботу ініціативи підтримки DOCU/HELP для документалістів/-ок…
Новини
09 червня 2022
Звіт за роботу ініціативи підтримки DOCU/HELP для документалістів/-ок за квітень та травень
Новини
09 червня 2022