Короткометражний фільм, який нагадує химерний сон про щось чуже. Проїхавши Іран, Уельс і Нідерланди, батько з двома доньками дістається Швеції — гарного, але дивного місця, де від усього трохи моторошно. Родина оглядає своє нове помешкання: на перший погляд затишний, але чомусь такий порожній дім. Де всі? Чи надовго вони тут? Що сталося з їхніми друзями, рідними, із життям, що вони колись знали? Дівчата не знаходять собі місця; тут їм немає чим зайнятися, окрім як блукати будинком. Із зовнішнім світом їх звʼязують тільки уривки розмов на суміші фарсі, англійської та нідерландської — відлуння минулого й подорожі, що залишилась десь позаду.
У межах одного сеансу цього фільму ви зможете також побачити стрічки «Король Рідван», «Відлуння» , «Про що фільм?», «Mû»
Творча команда:
Режисерська робота: Паріса Амінолахі
Продюсування: Distracted Productions, Паріса Амінолахі.
Операторська робота: Паріса Амінолахі
Звук: Ерфан Абді, Стефан Мойтстеге
Дистриб'юція:
Режисер/-ка
Паріса Амінолахі
Паріса Амінолахі народилася в Тегерані (Іран), нині живе й працює в Нідерландах. Режисерка й фотографка — фрилансерка. Вивчала сценографію та анімацію у Тегеранському університеті мистецтв, а також документальне кіно в Лондонському університеті Royal Holloway. У своїх роботах звертається до тем вимушеного переселення, вигнання, Батьківщини, родинних та дитячих спогадів. Часто працює з архівними сімейними фотографіями, автопортретами, а також фільмує членів власної родини. Створює як документальні фільми, так і анімацію, фотографічні серії, живопис та інсталяції. Стипендіатка низки міжнародних програм, зокрема The Firecracker Photographic Grant, Netherlands Film Fund, GUP New Dutch Potography та One World Media Student Film Bursary. Серія світлин Амінолахі «Щоденник Тегерана» потрапила до шортлистів MACK First Book Award, BUP Book Award та PHmuseum Women Photographers Grant. Її роботи демонструвалися у різних країнах світу. Парісу Амінолахі представляє Ag Galerie.Вибрана фільмографія
«Дім, якого шукаєш» (2024), «Фрагменти» (2018), «Геть» (2013), «Моя матір, Парвін» (2007), «Елегія» (2007), «Я ВІЛ-позитивний» (2007), «Різати» (2004) 
