Лютий 2022 року. Українська режисерка Аліса Коваленко вирішує виконати обіцянку, яку дала самій собі: вступити до лав Збройних сил України. Вона приєдналася до штурмового підрозділу Української добровольчої армії та провела чотири місяці на Київському й Харківському напрямках. Протягом цього часу Аліса писала листи та знімала відеощоденники фронтового життя, які мали стати спадком пам’яті й любові для її п’ятирічного сина Тео — на випадок, якби їй не вдалося повернутися назад. Цей інтимний, поетичний архів став серцевиною фільму про потужну силу любові у жорстокій реальності війни — про любов, яка мотивує протистояти ворогу, віддавати свої життя заради дітей, майбутнього, свободи.