Щороку Docudays UA запрошує до «Живої бібліотеки». Щороку – це унікальні досвіди й безкінечні розмови про побут, роботу, стосунки. Це простір, де книжками є реальні люди. Про свій досвід читання «живої книги» розповідає кураторка проекту Руслана Панухник.
Уперше я познайомилася із «Живою бібліотекою» у 2013-му. Торік весна виявилася норовливою й точнісінько на початок Docudays UA замела Київ снігом. Місто завмерло: не працював муніципальний транспорт, оголосили вимушені вихідні. Однак це не завадило мені йти пішки більш як годину, аби потрапити в Будинок кіно. Світ «Живої бібліотеки» заворожував і не лишав байдужим.
Також перший мій досвід спілкування із «живою книгою» показав, наскільки наше життя сповнене стереотипів. Я прийшла поспілкуватися з книгою-біженцем і очікувала побачити мешканця Сирії, Іраку чи країн Центральної Азії, а мене познайомили з хлопцем із Росії. Тоді я цього не очікувала. Дуже часто ми все одно транслюємо стереотипи, про які зазвичай навіть не здогадуємося. Нині мені хочеться, щоби цей мій досвід читачки, а зараз і кураторки, знадобився й іншим.
Цьогоріч ми оновлюємо «Живу бібліотеку» більш ніж на половину. «Книжками» є люди, стосовно яких у суспільстві існують певні упередження, – зазвичай це представники етнічних, релігійних меншин, ЛГБТ-спільноти (лесбійки, геї, бісексуали й трансгендери), а також люди, які живуть закритими групами (як, наприклад, біженці) або ж є прихильниками непопулярних ідей (скажімо, вегани чи анархісти).
Проект «Живої бібліотеки» справді зачіпає серце та розум, повністю поглинає свідомість та міняє світосприйняття. Варто лише раз спробувати!
Стежте за анонсами на офіційній сторінці «Живої бібліотеки» у фейсбуці – ми приготували для вас багато сюрпризів!
На фото - «Жива бібліотека» під час Docudays UA-2016
