«Мені не подобається слово “документальний”. Знаю, я працював директором так званих фестивалів так званого документального кіно. Але слово “документальний” викликає у мене погані асоціації. Бо корінь цього слова – латинське слово docere. А docere означає “навчати”. Я не хочу, щоб мене навчав фільм, а ще менше хочу сам когось чомусь навчати.
Я думаю, що Ґрієрсон, який увів у обіг це слово після перегляду фільму «Нанук із півночі», зробив нам подарунок, але це дар із отрутою: він хотів вказати на особливості цієї кіноформи, але насправді він загнав її у гетто. Відтоді документальні фільми стали нижчою формою кіно, тоді як раніше вони мали таку саму репутацію і статус, що й художні фільми.
Чи воно засновано на реальності, дійсних фактах та справжніх персонажах, чи на вигаданій реальності, сценарії та акторській грі – кіно завжди однакове. Воно проходить той самий технічний процес, має ту саму наративну структуру, дотримується тих самих правил драматургії, показує перетворення людини на персонажа (професійного чи непрофесійного), може бути творчим або конвенційним і нудним. Але воно нічому не навчає. А якщо й навчає, якщо воно наполягає, що його покликання – інформувати про щось, то це не кіно. Це… пропаганда. Як і будь-який акт інформування.
Для мене кіно має іншу мету, як мистецтво та поезія. Воно має навіювати, створювати емоції, ставити запитання. Повторюю: запитання… Бо інформація – як її уявляють собі медіа – це відповідь. А мені не подобаються відповіді. Тому повернімося до вічного питання: що таке кіно?»
Лучяно Барізоне живе у Швейцарії. Він працює журналістом і кінокритиком для профільних журналів. З 1997 року брав участь у роботі численних міжнародних кінофестивалів, зокрема Міжнародного кінофестивалю в Локарно та Міжнародного кінофестивалю у Венеції. У 2002 році Лучяно заснував фестиваль Alba Infinity, у якому виконував роль арт-директора до 2007-го. З 2008 до 2010 року був арт-директором Festival dei Popoli у Флоренції. З 2011 до 2017 був директором Visions du Réel у Ньйоні, Швейцарія. Лучяно Барізоне був членом журі в Каннах, на FID Marseille, , Cinéma du Réel, Hot Docs, МФДК в Амстердамі та багатьох інших міжнародних кінофестивалях.
Лорен Віссо мешкає у США. Вона кінокритикиня і журналістка, режисерка і кураторка програм, а також відповідальна співредакторка в журналах Filmmaker та Documentary. Її тексти також регулярно виходять у Salon, Bitch, The Rumpus та Hammer to Nail. Нині вона працює кураторкою програми міжнародного повнометражного кіно на Фестивалі документального кіно Hot Springs.
