Цього літа ми запустили стипендіальну програму FILMBOOST спільно з Deutsche Filmakademie e.V. у межах ініціативи підтримки кінематографістів/-ок DOCU/HELP. Метою стипендіальної програми була допомога в створенні авторських проєктів у різних жанрах і форматах, що відображають події війни та її наслідки, а також українську дійсність на політичному, соціальному, економічному, правовому та особистому рівнях.

Незалежне міжнародне журі опрацювало понад 400 заявок. Кожен/-а із 60 фіналістів/-ок отримав/-ла по 5000 євро. Крім того, наші ірландські партнери, Irish Filmmakers Supporting Filmmakers, за підтримки Element Pictures і Screen Directors Guild of Ireland, призначили додаткову винагороду для режисерів-початківців та надали послуги ірландської пост-продакшн-компанії Outer Limits для короткометражного документального проєкту «81» Лі Білецької.

Анне Леппін, співкеруюча директорка та ініціаторка Deutsche Filmakademie e.V.:

«Наша програма поступово завершується. Ми шалено пишаємося тим, що за такий короткий час ми змогли надати допомогу без бюрократизму. Я неймовірно вражена силою кінематографістів/-ок в Україні. Зараз дуже важливо бачити, яке вагоме значення має культура під час війни. Для нас було важливо підтримувати тісний контакт із 60-ма стипендіат(к)ами впродовж останніх кількох місяців і дати їм відчути, що вони не самотні та що в Німеччині є колеги, які роблять усе можливе, щоби підтримати їх. Ми сподіваємося, що зробили свій внесок у фінансування проєктів та продовження їх виробництва. Понад усе ми бажаємо, щоб це було можливо й надалі».

Упродовж усіх цих місяців режисер(к)и продовжували працювати. Деякі з них змогли завершити свої проєкти, розвинути свої історії та почати шукати партнерів. Інформацію про всіх стипендіатів/-ок та їхні проєкти можна знайти тут.

Стипендіальна програма підтримала 26 документальних проєктів. Деякі з них почалися одразу після 24 лютого.

Кадр з фільму «Дні, які хочеться забути»

Аліна Горлова, режисерка і продюсерка:

«Що означає бути режисером/-кою документального кіно в Україні зараз? Звісно, це великий виклик через безпеку. Однак ця війна порушила питання про поточну відповідальність документалістів/-ок. Я впевнена, що ми маємо переосмислити місце митців та мисткинь у світі та роль мистецтва в політиці. «Дні, які хочеться забути» — це проєкт, над яким я працюю разом із колегами з 24 лютого. У майбутньому фільмі ми зі знімальною групою спостерігаємо, як війна впливає на людей, тварин і цілі фізичні простори. Ми досліджуємо, як війна впливає на наше майбутнє, сьогодення та минуле.»

Програма не мала жодних обмежень щодо стадії, на якій мали бути подані проєкти. У всіх були рівні шанси.

Андрій Котляр, продюсер:

«Особисто для мене це була можливість зосередитися на завершенні фільму «Залізні метелики». «Залізні метелики» — гібридний документальний фільм про жахливі воєнні злочини росії, які вона вчиняла задовго до повномасштабного вторгнення у 2022 році. Йдеться про збиття пасажирського літака MH17 у 2014 році. Ми підготували оновлену версію міжнародного трейлера та розробили промо-стратегію, підготували візуальні матеріали тощо».

Декілька днів тому команда оголосила чудові новини. Світова прем’єра фільму відбудеться на кінофестивалі «Санденс». Фільм також був відібраний для секції «Панорама» на Берлінале.

Кадр з фільму «Трішки чужа»

Світлана Ліщинська, кінорежисерка:

«Зараз я в процесі зйомок свого майбутнього фільму. Він порушує питання кризи ідентичності людей, які тривалий час живуть під впливом радянської та російської пропаганди, спрямованих на знищення будь-якої ідентичності. Я народилася в Маріуполі в СРСР і виховувалася в атмосфері комунізму. Коли Радянський Союз розпався, усе, чого нас вчили про цей світ, виявилося хибним, і мені довелося довго жити, не розуміючи, хто я і які цінності — справжні. Мій фільм розповідає про чотири покоління жінок. Покоління за поколінням наша родина дедалі більше русифіковувалася. Моя донька навіть соромилася говорити українською. Це типова ситуація для багатьох жителів Східної України, яких російські солдати прийшли «визволяти», підпаливши їхні будинки, посіявши страх і вбивши тисячі людей. Це фільм про людей без коріння, про те, що для них національність і патріотизм, і про те, чи настільки вони важливі, щоб за них померти. І нарешті, у чому сенс життя, коли навколо смерть і ненависть».

Ксенія Кравцова, кінорежисерка:

«Моя розповідь про великого художника Олександра Глядєлова. Його фотографії завжди розповідають історії людей — про їхні почуття та емоції, стан душі та настрій. Вони сповнені симпатії, співчуття, а іноді й гумору. Ми з творчою групою зараз на етапі монтажу. У співпраці з Олександром ми відбираємо фотографії та кадри, які увійдуть у цей фільм. Своїми фотографіями Глядєлов розповідає нам про безпритульних дітей після розпаду Радянського Союзу, про людей, які постраждали від воєн, про армію і, звісно, про нинішню страшну війну. Ця історія буде про всіх нас, про українців».

Разом із документальними проєктами ми приймали заявки проєктів ігрового кіно. З-поміж них було відібрано 16 художніх фільмів.

Денис Іванов, продюсер:

«Перший варіант сценарію був розроблений режисером Олегом Сенцовим ще до 2014 року. Нам було важливо переробити сценарій і переписати його третю частину, щоб дія відбувалася під час війни, а не під час аварії потяга, як у попередній версії. Програма дуже допомогла нам організуватися, щоб закінчити новий проєкт сценарію та бути готовими до фінансового етапу до кінця року».

Щоб дізнатися більше про всі проєкти, перейдіть за цим посиланням.

FILMBOOST започатковано ГО «Докудейз» та Deutsche Filmakademie e.V. за сприяння Уповноваженого Федерального уряду Німеччини з питань культури та медіа, а також Гете-Інституту.