«Немає слів» — знайомий вислів, коли реальність війни шокує настільки, що мова видається нездатною її осягнути. Повномасштабне російське вторгнення в Україну застало режисерку в Брюсселі під час навчання. Навесні 2022 року, коли в Брюсселі та в її рідному Києві квітнуть каштани, Дарина Мамайсур починає роботу над фільмом на основі розмов та відеообміну з подругою, яка перебуває в Києві. Водночас постає запитання: роблячи фільм про війну, як говорити про рану, незагоєну та тривалу?
Попередження щодо змісту: зображення війни
Творча команда:
Режисерська робота: Дарина Мамайсур
Продюсування: DocNomads
Операторська робота: Шахін Ахмед, Дарина Мамайсур, Тетяна Усова (зображення з Києва)
Звук: Лаура Кастільйо Белтран, Катерина Возниця (додатковий звук)
Виробництво
DocNomads
Режисер/-ка
Дарина Мамайсур
Дарина Мамайсур — художниця та режисерка. Народилася в Києві. Вивчала філософію й мистецьку теорію; у своїй мистецькій практиці цікавиться темами, пов’язаними з простором, пам’яттю і мовою. Її роботи стосувалися трансформації публічних просторів та ландшафту в контексті візуальної культури та пам’яті. А також ситуацій вразливості мови та її нездатності осягнути реальність. У 2022 році Дарина закінчила навчання на програмі з документального кіно DocNomads, що базується в Лісабоні, Будапешті та Брюсселі. Її роботи потрапляли до програм кінофестивалів у Котбусі, Касселі та Ньйоні (Visions du Réel).Вибрана фільмографія
Smoke of the Fire (2023), «Щоразу затинаюся від звістки з Києва» (2022), Sometimes It’s Cool, Sometimes It’s Not (2021), Revenge Comes First (2015) 
