Відбудова України, місце нашої країни на європейській мапі, в культурному вимірі та світ без росії. Ці теми обговорили разом з експерт(к)ами, журналіст(к)ами та глядач(к)ами під час подій RIGHTS NOW! у межах Мандрівного Docudays UA. Ірина Павлюковська, комунікаційна менеджерка правозахисної програми, ділиться цитатами спікерів/-ок, які зрезонували їй, та враженнями від прогулянок і дискусій.

Цьогоріч ми привезли експертів/-ок у три міста: Ужгород, Івано-Франківськ та Кременчук. Це були дні жвавих розмов і цікавих дискусій. Укотре переконалися, що жодна, навіть найпросунутіша програма для відеоконференцій, не замінить живого спілкування. 

RIGHTS NOW! розпочалася в стінах Юридичного факультету Ужгородського національного університету. До міста біля підніжжя Карпат завітали Олександр Солонтай, директор програм практичної політики «Інституту Політичної Освіти» та Віталій Селик, директор БФ «Сміливі», співзасновник волонтерської ініціативи «Сміливі відновлювати». 

Олександр Солонтай, Віталій Селик і відвідувачі/-ки події

Аудиторію цього заходу переважно становили студент(к)и першого курсу. Олександр Солонтай звернув увагу, що студент(к)и, які мали б уперше в житті голосувати на президентських виборах, через повномасштабне вторгнення такого права не отримають: «Доля України — бути демократичною країною. Але війна зруйнувала вибори», — сказав Солонтай. 

Попри тимчасову неможливість проявляти громадянську позицію, студент(к)и отримали пораду від Віталія Селика — активніше цікавитися життям свого міста та країни. «В Україні утворилася потужна система громадянського суспільства. Важливо ще з юного студентського віку долучатися до всеукраїнських громадських ініціатив». 

Від воєнної агресії постраждала вся країна і перед Ужгородом теж постали певні виклики. У місто переїхала значна частина людей із більш небезпечних територій України. Тож у якій би частині нашої країни не відбувалося б відновлення, експерт(к)и наголосили, що міста й села мають бути інклюзивними, комфортними та безпечними для всіх. А подальший розвиток України має спиратися на «Принципи Лугано» Нагадаю, що в основі принципів — акцент на реформах, прозорість, рівність, децентралізація, послідовна співпраця із західними партнерами та подолання корупції.

Подія відбулася в партнерстві з Юридичним факультетом ДВНЗ «Ужгородський національний університет», ГО «Карпатська агенція прав людини “Вестед”» та ГО «Інсайдер».

Наступною зупинкою правозахисної програми RIGHTS NOW! стало місто Івано-Франківськ. Що має відбутися в міжнародній геополітичній ситуації, щоб у росії запустилися процеси розпаду? Поговорити про це ми запросили українського дипломата та главу МЗС України у 2014–2019 роках Павла Клімкіна. 

Цю подію також відвідало чимало молоді та переміщених людей, які зараз мешкають в Івано-Франківську. Під час розмови дипломат пояснив, чому ворожнеча росії щодо України не зникне: «У ментальному коді української нації є свобода і справедливість. Іноді вона не ідеальна й не така, яку ми уявляли собі, але вона є. І це відмінність від росії. Також це означає, що наш кордон буде фундаментальним розломом з іншою цивілізацією, де люди не хочуть волі і брати на себе відповідальність». 

Завершилася правозахисна програма RIGHTS NOW! у Кременчуці. У другому за величиною місті Полтавської області ми розмірковували, як нам відбудовувати свою країну, посилити європейський орієнтир, яким буде місце України у світі та в культурному вимірі. Ми запросили до розмови політолога Миколу Давидюка та музиканта Антона Слєпакова. 

А завдяки культурному об’єднанню Кременчука «О’Комова» відбувся концерт благодійного проєкту Антона Слєпакова та Андрія Соколова «warнякання». Але трохи відійду від подій. У Кременчуці ми провели для наших гостей невеличку екскурсію містом. Прогулялися вздовж набережної, оглянули річковий вокзал, погодували горіхами місцевих білочок і синичок. А ще потрапили в місцевий Палац культури. Будівля, збудована на початку 70-х років ХХ століття, є культурним осередком міста. Про її історію нам розповів директор ПК Сергій Ситник.


Сергій Ситник, директор Палацу культури в Кременчуці

Пан Сергій звернув увагу на вітраж із кольорового скла. На ньому — традиційні українські мотиви: народні музики, козак Мамай, а ще робота українського художника-монументаліста Івана-Валентина Задорожного «Наша пісня — наша слава». 

Розмову «Як починати будувати сильну країну вже зараз» організували в партнерстві із Кременчуцьким інформаційно-просвітницьким центром «Європейський клуб». Антон Слєпаков сфокусувався на питаннях культури: «Я думаю, що багато людей 24 лютого 2022 року почали жити тут і зараз. Ніхто з нас не може передбачити події і сказати, що буде далі, але нам потрібно будувати ту саму культуру вже зараз». 

Микола Давидюк поділився своїм баченням змін України та українського народу з початком повномасштабного вторгнення: «Мені здається, у цей перший день війни кожен пройшов тест на самовизначення, хто ти, особливо за професією. Тому що кожен вирішив допомагати Україні тим найкращим способом, яким вміє, залежно від того, який талант в ньому закладений

Завершилася правозахисна програма та Мандрівний Docudays UA у Кременчуці атмосферним концертом благодійного музично-терапевтичного проєкту «warнякання».

Під час трьох подій було відчуття, ніби експерт(к)и передають естафету одне одному, закликаючи кожного та кожну вкладатися у відбудову своєї країни вже зараз: допомагати розбирати завали чи відновлювати житло, користуватися інструментами громадського впливу, боротися з корупцію на своєму рівні, фіксувати історію цієї війни у фільмах чи музиці, а також допомагати ЗСУ. 

А повністю послухати, якою була правозахисна програма RIGHTS NOW! на Мандрівному Docudays UA, та надихнутися думками експертів/-ок запрошую в онлайн-кінотеатрі DOCUSPACE, де ми незабаром викладемо записи всіх трьох подій. 

Фото: Констянтин Ботигін, Ірина Павлюковська, Андрій Соколов, Олеся Мусієнко. 

_________________

20 Мандрівний Docudays UA відбувається за підтримки Посольства Швеції в Україні, Посольства Швейцарії в Україні, Посольства США в Україні. Думки, висновки чи рекомендації не обов'язково відображають погляди урядів, благодійних організацій чи компаній цих країн. Відповідальність за зміст публікації несуть винятково його автор(к)и.