Скалічені, розбиті солдати повертаються додому з Афганістану — у цьому поверненні немає ні пафосу, ні радості. У чоловіків та їхніх матерів — лише повне нерозуміння причин кровопролитної війни та високої ціни, яку їм довелося заплатити. Проте сила особистісної драми така, що вона долає страх перед системою, яка прагне замовчати трагедію.
Афганська війна стала одним із потужних чинників розпаду СРСР, оскільки українські матері та суспільство загалом почали усвідомлювати, що їхніх дітей убивають за чужі імперські ілюзії.
Фільм оцифрований з 35-мм позитивної плівки на сканері Blackmagic Cintel Scanner у 2026 році Кінолабораторією Довженко-Центру у співпраці з ГО «Докудейз» за фінансової підтримки Європейського Союзу.
Творча команда:
Режисерська робота: Хаджи-Мурад Мамедов
Виробництво
Ukrainian Studio of Chronicle and Documentary Films / Українська студія хронікально-документальних фільмів
Режисер/-ка
Хаджи-Мурад Мамедов
Хаджи-Мурад Мамедов— український режисер та оператор документальних фільмів. Народився 3 квітня 1939 року в місті Цхінвалі (Сакартвело). З 1960-х років працював на Київській кіностудії науково-популярних фільмів та студії «Укркінохроніка». Серед його робіт: «У неділю рано» (1987; приз «Золотий дракон», Польща, 1988), «Рана», «Зона» (1988), «Розірвання договору» (1991), «Хто хоче війни?», «Українці. Ми врятовані» (1992), «Один день» (1993), «Вчора, сьогодні, вічно» (1996), «Ми любові не бачили — не війна, так горе» (1997), «Вулиця мого життя» (1999, відео), «Більше ніж кіно… Єжи Кавалерович» (2002) та інші.
