Київ, 1989 рік. З нагоди річниці Чорнобильської трагедії 26 квітня на стадіоні «Динамо» відбувається мітинг. На трибунах немає вільних місць, на табло — напис: «Чорнобиль, Прип’ять, пересторога». Громадськість, розкріпачена Чорнобилем і «гласністю», виходить на вулиці в пошуках правди.
Попри час, що минув від трагедії, в суспільстві все ще немає усвідомлення реальних загроз від радіації, а також відчуття того, що хтось з чиновників поніс відповідальність за катастрофу або бодай за проведення першотравневої демонстрації в перші дні ліквідації наслідків аварії.
Як і в інших своїх репортажних фільмах цього часу, представник критичної школи української документалістики 1980-х Георгій Шкляревський будує фільм на живій мові своїх героїв — ліквідаторів, колишніх мешканців «зони» та небайдужих киян. Поруч із ними одним з героїв фільму стає мікрофон — пізньорадянський символ пробудженої демократії. Саме в цей час починають говорити про колоніальні відносини між Росією та Україною.
Фільм оцифрований 35 мм позитивної плівки на сканері Blackmagic Cintel Scanner у 2026 році Кінолабораторією Довженко-Центру у співпраці з ГО «Докудейз» за фінансової підтримки Європейського союзу.
Творча команда:
Режисерська робота: Георгій Шкляревський
Виробництво
Ukrainian Studio of Chronicle and Documentary Films / Українська студія хронікально-документальних фільмів
Режисер/-ка
Георгій Шкляревський
Георгій Шкляревський (1937–2024) — український режисер та оператор документального кіно, педагог. Один із найбільш послідовних літописців акцій громадської непокори, що передували розпаду Радянського Союзу та перших років незалежності України. Серед його найвідоміших фільмів — «Мі-кро-фон!» (1989), «Тінь саркофага» (1989), «Щаблі демократії» (1992), «Гайд-парк по-київськи» (1993).Вибрана фільмографія
