Це ми пропрацьовуємо горе чи горе пропрацьовує нас?
Звичайна на перший погляд бельгійська родина несе на собі тиху вагу повсякденності, де мовчання говорить голосніше за слова. Домашні відео переплітаються із сімейними звичаями, і крізь цю тканину поступово проступають майже непомітні тріщини, за якими відкривається чиясь непозбувна присутність. Межа між пам’яттю й реальністю розмивається у делікатних роздумах про любов і тривале відлуння втрати.
Анжелін Те — малайзійська режисерка творчого документального кіно, мешкає в Парижі. Працює з темами пам’яті, сімейних історій та емоційної палітри тихих буднів. Її дебютна короткометражна стрічка «Я бачу тебе наскрізь» (Reading You) здобула нагороду за найкращий студентський документальний фільм на Міжнародному кінофестивалі в Тирані та брала участь у конкурсних програмах Сінгапурського міжнародного кінофестивалю й Міжнародного фестивалю короткометражного кіно в Клермон-Феррані.
Зараз Анжелін розвиває цю історію у повнометражний проєкт, у межах якого, спираючись на мамині щоденники й листи, вивчає травму поколінь у власній родині.
У 2021 році вона отримала повну стипендію й у 2023 році завершила з відзнакою спільну магістерську програму DocNomads у Європі.
