Фоторепортаж з Гогольfest

01 жовтня 2012

 

Дякуємо всім, хто завітав на спеціальні покази Docudays UA, які відбувалася у рамках п’ятого Гогольfest. Нагадаємо, що спеціально для найпомітнішої мистецької події року Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини підготував програму «Проти системи…». До неї увійшли фільми, що розповідають про закордонних громадських активістів та британську державну систему, що контролює приватне життя людини. Традиційно після сеансів наш модератор – правозахисник Максим Буткевич – провів обговорення з запрошеними гостями. Доповідає Дар’я Бассель.

 

Гогольfest – свято, що завжди з тобою

Цього року Гогольfest стався попри все. Як влучно висловився його ідеолог Влад Троїцький, це не що інше, як прояв нашої свободи, час і простір, де ми дійсно вільні. Особисто для мене це стовідсоткова правда, адже я вірю, що тільки завдяки творчому єднанню люди можуть відчути справжню свободу. Приблизно так наша команда сприймає свою роботу над Docudays UA, тому ми просто не могли не приєднатися до мистецької події, присвяченій автору «Мертвих душ».

Зізнаюся чесно, коли Максим Демський, куратор гогольфестівського Кінотеатру, поставив програму Docudays UA на будні, я почала хвилюватися: ну хто після роботи поїде казна-куди, щоб подивитися кіно ще й у заводському приміщенні. Але Макс заспокоїв: «Не хвилюйся, люди будуть. У Гогольfest є віддана аудиторія». І це виявилося правдою. Протягом п’яти років фестиваль дійсно зібрав навколо себе небайдужих і жадібних до мистецтва відвідувачів. Було надзвичайно приємно бачити, як перед показом зала вщент заповнювалася молодими обличчями спраглими до нового кіно.

Цікаво, що під час події одна моя приятелька виклала в фейсбуці наступне повідомлення: «Славику семнадцать, семь из которых он живет на улице, сбежав из детдома. Он каждый день приходит на Гогольфест, потому что «здесь интересно, красивые люди и здесь он чувствует любовь». Я згадала фільми про дітей, які живуть на вулиці, що були показані у нас на Docudays UA, згадала неповнолітніх, яких бачила в притулку, де працювала моя подруга... і подумала, що може це і є найкрутіше досягнення Гогольfest. Оцей Славік.

Безумовно Гогольfest став святом, але не заради бабла та пафосу, а заради тепла, любові та гарного настрою. Тож хочеться подякувати всім, з ким ми мали можливість розділити свої почуття під час показів і не тільки.

А також нашим гостям, які приєдналися до нас, щоби обговорити актуальні проблеми, яких торкалися фільм Docudays UA: Сергію Єфімову, екоактивісту, та Анатолію Бондаренко, журналісту, одному з авторів сайту http://texty.org.ua/.

Всій команді Гогольfest, зокрема Ірі Горбань та Максу Демському. Ганні Сумар за допомогу в організації показу фільму «Якщо падає дерево» Маршалла Каррі.

Та обов’язково - всім режисерам, що заради показів забули про магічне словосполучення screening fee.

18 МІЖНАРОДНИЙ ФЕСТИВАЛЬ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО КІНО ПРО ПРАВА ЛЮДИНИ
26–
березня
4
квітня 2021