Програмний координатор Docudays UA Вікторія Лещенко, яка нещодавно відвідала Амстердамський міжнародний фестиваль документального кіно IDFA, ділиться з Cultprostir враженнями від поїздки.
Відмінності від українських фестивалів
В Україні немає міжнародних фестивалів документального кіно подібного масштабу. У програмі амстердамського кінофоруму щорічно демонструються сотні нових фільмів. Але найголовніше IDFA − місце зустрічі професіоналів кіноіндустрії. Поки глядачі насолоджуються кращими документальними стрічками з усього світу, продюсери, торгові агенти телеканалів, режисери, відбірники всіх світових фестивалів зустрічаються, укладають угоди, телеканали купують фільми для показу, продюсери знаходять копродукцію, відбірники формують програми власних фестивалів. Величезний кіноринок живе бурхливим, насиченим життям, і саме тут обираються шляхи, якими світова документалістика піде в наступному році. На жаль, в Україні поки немає кіноринків такого ґатунку і, по суті, кіноіндустрії, яка функціонувала б систематично, як єдиний механізм.
Docudays UA та IDFA
Я та мої колеги щороку приїжджаємо в Амстердам, і це дуже важливі поїздки для нашого фестивалю, тому що тут можна сформувати цілі програми, домовитися про покази, особисто зустрітися з продюсерами і режисерами, що сильно допомагає, коли побачив приголомшливий фільм і хочеш обов'язково показати його на своєму фестивалі. Цього року глядачі Docudays UA, прийшовши на наші покази в лютому, почують дзвінке відлуння амстердамського кінофоруму.
Про Амстердам
Я люблю Амстердам і відчуваю себе тут дуже затишно, але завжди мрію приїхати сюди не під час фестивалю, щоб більше погуляти містом, пізнати його глибше, насолодитися спогляданням. На фестивалі ти весь час зайнятий: покази, обговорення фільмів, ділові зустрічі, знову покази. IDFA не залишає своїм гостям жодної вільної хвилини, але це, безумовно, приємна зайнятість: ти відбираєш фільми, зустрічаєшся з людьми, спостерігаєш за тим, як документальне кіно збирає повні зали, і це безмірно радує. В Україні в останні роки публіка все більше і більше цікавиться документальним кіно. Навіть коли Київ паралізований снігопадами, в залах на показах Docudays UA яблуку ніде впасти. В цьому, до речі, ми схожі на IDFA.
Про українські фільми на IDFA-2014
Інтерес до України в Амстердамі досить великий. І пов'язано це не тільки з політичною ситуацією в нашій країні, але і з тим, що у нас регулярно знімають хороше документальне кіно. Хоча, звичайно, всі стрічки, пов'язані з Україною, стосувалися теми Майдану. Рада, що до програми IDFA був запрошений кіноальманах «Євромайдан. Чорновий монтаж», яким відкрився минулорічний Docudays UA. Після переглядів глядачі брали участь в обговоренні фільму. Реагували, в цілому, досить передбачувано: менше говорили про кінематографічні особливості картини − більше про політику, співчували України. Але був випадок і, на мій погляд, некоректної поведінки модератора дискусії, одного відомого голландського журналіста: він добру годину розповідав знімальній групі «Євромайдану» і всім присутнім, що Україна повинна вступити в переговори з Путіним, а воювати − це в принципі недобре. Його монолог збентежив усіх − особливо тих глядачів, хто хотів дізнатися, як проходили зйомки і поговорити безпосередньо про фільм. В одній з позаконкурсних програм показали «Майдан» Сергія Лозниці. А ще була короткометражка, півгодинний фільм, Світлани Шимко «Доктор йде останньою», що розповідає про медсестру, яка самовіддано працювала на Майдані. Хороше кіно, дебютна робота режисера. Сподіваюся, кінематографічні чесноти цього фільму скоро зможуть оцінити і українські глядачі.
Про 12 фестивальних локацій
Амстердамський кінофестиваль проводиться на дванадцяти локаціях. Моє улюблене місце − старий кінотеатр у центрі міста. Розташований він у рубіжній будівлі, а його інтер'єр затишний і безглуздий одночасно: він аж занадто розкішний, і, здається, пишається м'якістю своїх килимів і ліпниною на стінах. Там приємно дивитися кіно, бо виникає враження, що прийшов в гості до кінематографу, і господар незмінно ставиться до тебе виключно гостинно. Фестиваль дуже великий і весь час розвивається, організатори кажуть, що їм вже не вистачає дванадцятьох локацій. Напевно, одного разу ми приїдемо, а IDFA буде займати не тільки центр Амстердама, але і передмістя. А поки, потрапивши на фестиваль, я з колегами із задоволенням гуляю центром старого міста. Під час однієї з прогулянок нам трапився кумедний незнайомець: почувши російську мову, він підійшов, багатозначно усміхнувшись, сказав: «Горбачов» − і раптом зник у натовпі. Мій Амстердам цього року: багато кіно, хороший скандинавський фільм з живою і невеселою історією про написання конституції в Зімбабве, дивовижно красиві в сутінках канали, запашна кава та цей амстердамець, що пам'ятає про Perestroyka.
Розмов вела Надія Заварова
Джерело: cultprostir.com.ua
