«Більшу частину фільму глядач бачить крізь призму режисера»

26 березня 2017

Телевізійна компанія у невеликому місті Цаленджиха – це журналістка й оператор. Саме вони у фільмі Саломе Яші, що також є членкинею журі цьогорічного конкурсу DOCU/КОРОТКО, стають нашими провідниками у повсякдення грузинської провінції.

 

Весільне святкування, конкурс краси, збори у муніципалітеті, передвиборні дебати та відкриття пам’ятників – ми спостерігаємо ці історії для телевізійних сюжетів та іноді, услід за режисеркою, відводимо погляд на те, що, можливо, не потрапляє у фокус камери журналістів. І те, що ми бачимо, видається напрочуд впізнаваним для ока українського глядача: занедбані будинки культури – натомість пошуки краси в химерному прикрашанні; безладні політичні засідання та традиційні обряди – нашарування сучасності, притаманне для пострадянського простору, де чуттєвий народний спів на напівзруйнованій сцені лунає як влучна метафора для однієї з країн колишнього соцтабору. Герої фільму є провідниками, але Саломе Яші не йде за ними: ми не знаємо їхніх мотивів і ставлення до тих чи інших подій, які вони фіксують – лише щиру відданість своїм щоденним історіям. Вона створює фільм, ніби малює ландшафт, де завдяки маленьким подіям вибудовується панорама цілої країни.

 

«Протягом декількох років я працювала у грузинській телекомпанії, тож мій перший досвід у журналістиці став відправною точкою для цього фільму. Мене вже давно цікавить тема виробництва інформації. Одного разу я побачила місцеву газету одного невеличкого англійського містечка, де новина з першої шпальти була настільки незначною, такою неважливою в порівнянні зі світовими новинами, що це змусило мене замислитися про новини малих міст, і що є важливим для невеликих громад.

 

Я шукала невеликі регіональні телевізійні станції по всій Грузії. Я відвідала близько десяти у процесі дослідження, і обрала канал у Цаленджихасі, який ви бачите у фільмі. Я вже зустрічалася з цією журналісткою раніше у Тбілісі під час навчання, і мені імпонувала її м’якість і дуже спокійна відданість своїй професії. Мене також приваблювало те, наскільки вмотивовано директор керував компанією попри дуже низькі доходи. Інтер’єр студії та візуальне середовище також стали вирішальними факторами у моєму рішенні знімати саме там.

 

Для мене назва фільму «Осяйне світло заходу сонця» має подвійне значення: осяйне означає яскраве, привабливе, красиве, а захід сонця – це кінець, декаданс.

 

Хоча я вивчала документалістику в Лондоні, я, ймовірно, недостатньо довго жила в Європі, щоб забути те, скільки радості мені дає Грузія. Але іноді краще бути далеко, відчувати відстань, аби вона не поглинула тебе повністю. Ця відстань є важливою, але також важливо відчувати спорідненість. Я б не хотіла віддалитися, адже тоді я втрачу відчуття і розуміння місцевого населення і побуту. Не думаю, що я надто ностальгічно чи сентиментально ставлюся до своєї країни. В основному я ставлюся критично, і останнім часом – співчутливо. Я проводжу більше часу тут, у Грузії, і мені дуже подобається тут жити. Для мене ця країна – це мінне поле, де треба або дуже обережно ходити, або просто позбутися мін. Тут життя схоже на азартну гру – воно непередбачуване, прекрасне, стражденне, богемне і бідне.

 

Документалістика в Грузії за останні кілька років зазнала значного розвитку. Коли ми заснували продакшн-компанію Sakdoc Film у 2008 році, маючи на меті не лише виробництво власних документальних фільмів, але й розвиток документального кіно в регіоні, навколо нас було дуже мало документалістів. Люди сприймають документальні фільми як те, що дивляться по телевізору – фільми про природу, тварин та етнографію. Тепер у нас є Кавказька асоціація документалістів і документальний фестиваль CinéDOC-Тбілісі. Переважає соціальна тематика, але фільми знімають на різні теми, і багато з них – дуже якісні роботи, які отримують міжнародне визнання.

 

Наприкінці фільму я дозволила протагоністам записати так званий дисклеймер. Насправді наприкінці зйомок місцевий уряд почав хвилюватися про те, яким вийде фільм. І, чого й слід було очікувати, вони допитували і залякували не нас, але телевізійну станцію, з якою ми співпрацювали. Мої друзі запропонували відзняти цей процес, і я подумала, що це чудова ідея. У цьому дисклеймері вони могли б зректися відповідальності за все, що відбувається на екрані, і запропонувати своє бачення фільму. Було дуже помітно, що їм не по собі через те, що я вирішила знімати. У мене немає відповіді на їхні коментарі. Я, може, й не погоджуюся, але я розумію їхню точку зору. Я думаю, справедливо дати їм право висловитися, адже більшу частину фільму глядач бачить крізь призму режисера.

 

Мене завжди надихав Сєрґєй Дворцевой. А також мій учитель Ґідеон Коппель і його фільм «Спи з люттю». Що стосується цієї конкретної стрічки, важко точно вказати, які саме фільми на мене вплинули. Коли ти працюєш над фільмом, все, як правило, починається з іскри, яка потім розростається незрозумілим тобі чином, але, безумовно, є інші фільми, які заохочують тебе мислити вільно. Під час роботи над цим фільмом, «Після мороку світло» Карлоса Рейґадаса був одним з таких заохочень.»

 

26 березня, 16:30. Дискусія «Чому «жіночий погляд» має значення та навіщо кіногалузі авторки». Модеруватиме подію спеціальна гостя фестивалю – Алексія Муіньос Руїс, заступниця директорки Європейської жіночої аудіовізуальної мережі (EWA). Її співрозмовницями стануть режисерки, чиї роботи можна побачити в програмі фестивалю: Метте Карла Альбрехтсен (фільм «Венери») та Саломе Яші («Осяйне світло заходу сонця»).

 

Спілкувалася Дарина Ніколенко

Чільне фото: «Осяйне світло заходу сонця» (реж. Саломе Яші)

18 МІЖНАРОДНИЙ ФЕСТИВАЛЬ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО КІНО ПРО ПРАВА ЛЮДИНИ
26 – 
березня
4
квітня 2021
Переможці конкурсних програм та глядацькі улюбленці на DOCUSPACE до 2…
Новини
08 квітня 2021
Переможці конкурсних програм та глядацькі улюбленці на DOCUSPACE до 23 квітня
Новини
08 квітня 2021
Слова вдячності та кіно турботи на DOCUSPACE
Новини
05 квітня 2021
Слова вдячності та кіно турботи на DOCUSPACE
Дивіться фільми в онлайн-кінотеатрі навіть під час локдауну
Новини
05 квітня 2021
Людське з обох боків екрану
Огляд програми
03 квітня 2021
Людське з обох боків екрану
Культурологиня Ганна Циба про виставку Олександра Чекменьова «Ласкаво просимо, вхід заборонено» на DOCUSPACE
Огляд програми
03 квітня 2021
Нагороди Ukrainian Doc Preview
Новини
02 квітня 2021
Нагороди Ukrainian Doc Preview
Новини
02 квітня 2021
Переможці та переможниці Docudays UA-2021
Новини
02 квітня 2021
Переможці та переможниці Docudays UA-2021
Новини
02 квітня 2021
Запрошуємо медиків у кіно!
Новини
02 квітня 2021
Запрошуємо медиків у кіно!
Новини
02 квітня 2021
Сергій Бородін: «Усі шукають чарівну пігулку для повного одужання»
Інтерв'ю
01 квітня 2021
Сергій Бородін: «Усі шукають чарівну пігулку для повного одужання»
Інтерв'ю з Сергієм Бородіним, автором нагород 18 Docudays UA
Інтерв'ю
01 квітня 2021
Пам’яті Миколи Івановича Коробка
Новини
01 квітня 2021
Пам’яті Миколи Івановича Коробка
Новини
01 квітня 2021