9 місяців, 3 тижні і 12 фільмів. Майстерня Ex Oriente Film, організована Інститутом документального кіно, має довгу історію роботи з авторами та авторками креативної документалістики. Уже шістнадцятий рік поспіль сюди відбирають проекти з країн Центральної та Східної Європи, аби учасники та учасниці мали змогу попрацювати над розробленням своїх фільмів з відомими фахівцями документального кіно. На участь у цьогорічному воркшопі відібрали проекти зі Словаччини, Чехії, Білорусі, Росії, Румунії, Польщі, Угорщини, Сербії, Словенії, Чорногорії та України. Це 12 неймовірно різних фільмів – від експериментальної оповіді про відомого архітектора Адольфа Луса та його п’ять будівель у чеському містечку Пілсені до історії з українських Карпат, де 12-річна дівчинка мріє стати чемпіонкою зі швидкісного спуску на лижах. У нашому блозі Вікторія Хоменко, продюсерка та менеджерка з комунікацій фестивальної індустрійної платформи DOCU/ПРО, ділиться своїм досвідом участі в майстерні Ex Oriente Film.

Тиждень Ex Oriente Film у гірському словацькому містечку Банська Штавніца – це інтенсивний кемп, що допомагає з головою зануритися в пошук «стержня» та «серця» свого документального проекту. Недаремно ця перша сесія майстерні присвячена «Find Your Way – Vision – Space and Storytelling». Наступні сесії майстерні будуть у Їглаві та Празі. Але саме цей перший тиждень повністю заточений на те, щоб поставити перед авторами фільму надважливе питання – куди і як ти рухаєшся в просторі свого фільму.

Мікаель Опструп розповідає про фільми, які його надихають

Щоранку тут ти маєш «Inspiration talk» – розмови про досвід та спосіб нащупування реальності за допомогою документального кіно від тьюторів Ex Oriente Film. Цього року це ранкові майстер-класи від таких відомих осіб: чеського режисера та продюсера Філіпа Ремунди, режисерки та сценарної консультантки Івани Мілошевічової з не менш знаною продюсеркою Хіллою Медаліа, датського продюсера Мікаеля Опструпа та сценарного консультанта й відомого монтажера та режисера Яна Гоголи.

Дала Нейч говорить про експерименти з музикою в документальному кіно

Щовечора – перегляд кіно й майстер-класи з режисерами, опісля – чесні розмови й зізнання про те, без чого ці фільми не могли б відбутися. Скажімо, без дружби, без приперченої іронії та гумору головного героя й джазового ритму як в одному з вечірніх показів фільму «SteamontheRiver» Філіпа Ремунди та Роберта Кірчофа про трьох джазменів.

Робоча група з продюсерами та продюсерками 

І поряд з цим щодня багато говориш про своє власне кіно та про проекти інших учасників та учасниць. У програмі першої сесії майстерні – презентації фільмів авторами та авторками, а також індивідуальні зустрічі із запрошеними експертами та тьюторами в наступні кілька днів. Серед них – знаменитий консультант та ментор Туе Стін Мюллер, режисер та продюсер Роберт Кірчхоф та програмерка відомих фестивалів документального кіно Рада Шешич, а також успішний польський продюсер Мачей Кубіцкі, німецька письменниця та режисерка експериментального кіно Дала Нейч. Також у програмі – окремі робочі групи продюсерів та режисерів. Перші мають консультації з роботи з копродюсерами, правильного укладання договорів та створення бюджету та фінансових планів проектів тощо. Другі працюють над «прописуванням» героїв документального кіно своїх фільмів.

«Я та мій герой документального кіно» - режисери та режисерки у роботі з тьюторами

Інколи неочевидне стороннє питання: «А твій герой радіє чомусь?», яке ти сам раніше чомусь уникав собі озвучувати, може підштовхнути тебе інакше розказати про цей світ у своєму фільмі. Цим і цінні подібні розмови з іншими і з собою про свій фільм. Адже дуже важливо в цьому процесі – «як» ти проходиш цей світ. І для мене досвід радості та здивування, коли виникає відчуття, що якісь речі ти починаєш розуміти все краще й краще, зіставний загалом із самим процесом кіно – чесним авторським. Кіно, яке допомагає тобі впорядкувати хаотичність навколишнього світу.

Текст: Вікторія Хоменко

Фото: Daniel Svoreň / Ex Oriente