27-го квітня о 18.00 на DOCU/SPACE відбудеться українська онлайн-прем'єра фільму «War Note», після чого стрічка залишатиметься у вільному для перегляду доступі протягом доби. А вже о 20.00 запрошуємо послухати розмову з режисером стрічки Романом Любим в межах програми онлайн-стрімів Tête-à-tête. Ми поставили п'ять питань режисеру про роботу над фільмом, з яким він бере участь в національному конкурсі DOCU/УКРАЇНА.
Що стало поштовхом для зйомок вашого фільму? Скільки тривало створення картини?
Фільм знятий особисто військовими та добровольцями на їхні телефони, планшети, GoPro. Перші подібні записи опинилися в архівах «Вавилону'13» на початку 2015 року різними шляхами. Це були записи Романа Базенка (позивний Кіно), Олексія Болдирєва (позивний Малиш) і Вадима Наумова. Записи Вадима були передані «Чорним тюльпаном», організацією, яка займається пошуком та евакуацією тіл українських солдатів. У мене виникла ідея збирати такий матеріал і оформити у повнометражне кіно. Я створив трейлер і розмістив на сторінці «Вавилону'13» із проханням виходити на зв‘язок тих, хто має фронтові записи чи знайомий з їхніми авторами. За п’ять років було лише декілька звернень. Улітку 2015-го мені подзвонив Малиш, Олексій Болдирєв. Я дуже подякував і сказав, що в нас вже є його записи. А 9 грудня того ж року Олексій загинув у підірваному на міні БМП. Він дуже хотів поділитися своїми відео, своїм досвідом. Коли він розмовляє з камерою, він наче розмовляє з тобою.
Кадр з фільму «War Note»
Як просувалася робота над вашою картиною?
Монтаж ішов досить важко, попри те, що в нас безліч приголомшливого матеріалу. Ще один фактор: є тисячі годин записів, окрім тих, що ми отримали. Всі, хто мали при собі телефон на фронті, зробили хоч один запис. Тож завжди є відчуття, що ти знайдеш той шматочок пазла, який завершить картину. Але це безкінечний процес.
Крім того, хочу зазначити, що цей фільм – це лише початок чогось більшого. Проєкт WAR NOTE (українська назва ще не узгоджена) продовжить збирати подібний матеріал, бо це як мінімум дуже цінні згадки для історії, які з часом загубляться на вінчестерах ветеранів. Проєкт має архівувати такий матеріал і створювати наступні фільми/доксеріал.
За що глядачі та глядачки можуть полюбити ваше кіно?
Думаю, що можна полюбити цей фільм за сюрреалізм абсолютно реальних речей і відчуття цінності життя.
Це ваша перша повнометражна робота. Що б ви порадили майбутнім режисерам, які теж візьмуться пройти ваш шлях?
Єдине, що я можу виділити з власного досвіду роботи над фільмом – це звертати увагу на перше враження. Бо за п’ять років праці над цим матеріалом я зрештою повернувся до ідей, які були сформульовані в перші місяці проєкту.
Розмову вів Алекс Малишенко.
Нам неабияк важлива ваша підтримка – зробити внесок на розвиток Docudays UA і долучитися до клубу друзів DOCU/CITIZEN можна за посиланням.
