DOCU/УКРАЇНА в фокусі: Уляна Осовська та Денис Страшний

11 березня 2021

Придивляємося до кожного з фільмів-учасників національного конкурсу DOCU/УКРАЇНА. У нашому фокусі фільм «Казка про Коника» режисерського дуету Уляни Осовської та Дениса Страшного. Головний герой стрічки — Анатолій Лютюк — полишає усамітнене життя, щоб із волонтерською місією вирушити до прифронтових містечок України. Тут, передаючи гуманітарну допомогу, разом з дерев’яним іграшковим коником Анатолій збирає історії про доброту у взаєминах між людьми та природою. Альона Пензій поспілкувалася з Уляною та Денисом про створення стрічки, роботу вдвох, співпрацю з Анатолієм Лютюком і неймовірні історії взаємодопомоги між людьми та тваринами у «сірій зоні».

Що спонукало вас зняти цей фільм?


Денис Страшний:
 Перебуваючи в Таллінні, я був вражений старим містом і Центром української культури, який створив Анатолій. Тоді ж від нього я вперше почув словосполучення «передача інформації через дерево» (ідея Анатолія Лютюка, відповідно до якої дерево накопичує у собі інформацію та може її передавати — ред.), і ця концепція мене неабияк зацікавила. А коли я наживо побачив локальну монастирську технологію виробництва черпаного паперу, зрозумів, що точно хочу тут знімати кіно.

 

Уляна Осовська: Для мене поштовхом стало бажання шукати щось конструктивне в цьому божевільному світі.

 

Ви працюєте вдвох як режисери. Як ви ділите зони відповідальності?

 

Денис: Зони відповідальності й обов’язки особливо не розподіляємо: кожен робить що може й вкладається на 300% — ось тоді щось виходить. Ми обоє залучені на всіх етапах, хіба інколи я займаюсь більш технічною складовою виробництва, а Уляна комунікує з партнерами.

 

Уляна: У нас від самого початку існувало спільне відчуття того, яким має бути цей фільм. Коли ми дивилися черговий монтаж — знали, що «туди», а що ні. Якщо «ні» — розбиралися чому. Це наша спільна історія, в якій ми разом перебували від самого початку. Тому як режисери ми навіть не розділяємо зони відповідальності. Іноді сперечаємось про деталі, але в цілому рішення приймаємо дуже синхронізовано.



Кадр з фільму «Казка про Коника»
 

Як на вас вплинув герой фільму за час зйомок? Що ви перейняли від пана Анатолія?

 

Денис: З Анатолієм ми знайомі вже сім років, і ці роки дуже мене змінили. Я помітив, що після спілкування з ним став частіше промовляти вголос слово «добре» замість звичного «окей». Та й взагалі, здається, став простіше дивитись на речі. Одночасно, ми зрозуміли, що переробляти щось, що не подобається, поки результат не влаштує на сто відсотків, — це нормально.


Уляна: 
Хочу думати, що навчилася стриманості. Я дуже експресивна й емоційна людина. Під час зйомок на Донбасі було важко тримати емоції в собі, я інколи навіть думала: «Вау, як Анатолію вдається бути таким спокійним. Невже його не зачіпає те, що ми зараз бачимо?». А потім у розмовах він ділився спостереженнями про ситуації, і його погляд був набагато глибшим і уважнішим за мій. Тоді я зрозуміла, що така емоційна дисципліна допомагає більше фокусуватися на тому, що навколо, і не відволікатись на власні рефлексії.

Кадр з фільму «Казка про Коника»

У вашому фільмі є анімаційні вставки. Чому ви вирішили використати цей прийом? Розкажіть детальніше про співпрацю з художником-аніматором.

Денис: У нашому випадку анімація –– це такий самий інструмент оповіді, як і документальний матеріал. Кілька разів нам удалося зняти, як люди в розмові з Анатолієм згадують різні випадки взаємодопомоги між людьми й тваринами на війні. Пізніше ілюстрації до цих історій створив сам Анатолій, тому нам просто нічого не лишалося, окрім як шукати близьких по духу партнерів-аніматорів.

 

На нашу авантюру погодився Родіон Шуб та студія RIDNI Animation — і скажу чесно, величезним задоволенням було працювати з ними й спостерігати, як наш амбітний задум так майстерно й влучно втілюється в життя.

 

Уляна: Анімація дала змогу оживити уяву головного героя. А з анімаційною студією нам випав джек-пот: з нами працювали брат і сестра, Родіон і Марія Шуби, кінооператор Павло Олексієнко та ілюстраторка Мара Забашта. Вони робили нереальні речі. У фільмі є один кадр на 1–2 секунди, де прогорає папір: так от, це не ефект, вони справді пів дня палили й знімали папір у студії, бо так крутіше виглядає. Частину анімації знято в Таллінні, де в нас були дуже стислі строки: RIDNI майже не спали, але все одно працювали старанно й з любов’ю.

 

Яка історія про тварин, що увійшла до фільму чи про яку ви дізнались під час зйомок, вас особисто вразила — і чому?

 

Денис: Наша улюблена історія –– про сича, її розповів директор Тошківської школи Володимир Черкасс. У 2014 році під час уроків у шкільне вікно почав битись сич, який жив під дахом будівлі. Директор вирішив, що це поганий знак, і розпорядився терміново відпустити дітей з уроків. А вже через годину у школу влучив снаряд і вщент розгромив один із корпусів. У той день завдяки сичу ніхто не постраждав.

19 МІЖНАРОДНИЙ ФЕСТИВАЛЬ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО КІНО ПРО ПРАВА ЛЮДИНИ
25 – 
березня
3
квітня 2022
Усе, що потрібно знати, аби подати заявку на стипендію FILMBOOST
Новини
26 липня 2022
Усе, що потрібно знати, аби подати заявку на стипендію FILMBOOST
Новини
26 липня 2022
Зустрічайте журі стипендійної програми FILMBOOST
Новини
22 липня 2022
Зустрічайте журі стипендійної програми FILMBOOST
Новини
22 липня 2022
Правозахисник Максим Буткевич потрапив у полон до росіян
Новини
12 липня 2022
Правозахисник Максим Буткевич потрапив у полон до росіян
Закликаємо українську та міжнародну культурні спільноти вимагати визволення Максима, а також поширювати інформацію про його становище
Новини
12 липня 2022
Docudays UA спільно з Deutsche Filmakademie e.V. оголошують прийом за…
Новини
06 липня 2022
Docudays UA спільно з Deutsche Filmakademie e.V. оголошують прийом заявок на стипендійну програму FILMBOOST
Новини
06 липня 2022
Як пройшли індустрійні події Sheffield DocFest?
DOCU/ПРО
06 липня 2022
Як пройшли індустрійні події Sheffield DocFest?
DOCU/ПРО
06 липня 2022
«Пароль: паляниця»: як відбулися покази українських фільмів у Великій…
Новини
30 червня 2022
«Пароль: паляниця»: як відбулися покази українських фільмів у Великій Британії
Новини
30 червня 2022
«Якщо ми зараз дивимося на себе новими очима, то це і є вирішальний е…
Інтерв'ю
27 червня 2022
«Якщо ми зараз дивимося на себе новими очима, то це і є вирішальний етап трансформації, що почалась в розірваному досвіді наших батьків»
Українські учасниці/-ки індустрійних подій Sheffield DocFest розповідають про проєкти та роботу над ними під час війни.
Інтерв'ю
27 червня 2022
«Час — привілей мирного життя». Українські учасниці індустрійних поді…
Інтерв'ю
24 червня 2022
«Час — привілей мирного життя». Українські учасниці індустрійних подій Sheffield DocFest розповідають про роботу над проєктами під час війни
Інтерв'ю
24 червня 2022