Огляд програми

Засновано на соцмережах

26 березня 2021

Дівчина з маскою на очах, Фея з дорожнім конусом на голові, протест спілки злодіїв та ленінопад у дитячому садку. Абсурд нашого повсякдення у персонажах художника-самоука Анатолія Сурми цього року став основою візуальної концепції фестивалю Docudays UA. У межах ретроспективи анімації «Мультфільм. Автор: Анатолій Сурма» з програми DOCU/СИНТЕЗ ми досліджуватимемо візуальну мову художника, її потенціал та кризи у суспільстві, які вона виявляє. Ділимося текстом культурологині та дослідниці Поліни Ліміної про творчість Анатолія Сурми.

Анімація з програми «Мультфільм. Автор: Анатолій Сурма» перебуватиме у вільному доступі в онлайн-кінотеатрі DOCUSPACE з 27 березня. У межах програми DOCU/СИНТЕЗ відбудеться дискусія «Genius loci (“Геній місця”), або Експедиція за “справжнім” мистецтвом» за участю дослідниці Євгенії Моляр та артдиректора фестивалю Docudays UA Романа Бондарчука. А під час церемонії відкриття фестивалю ми представимо короткий документальний фільм про Анатолія Сурму.

Раніше про мультфільми Анатолія Сурми найлегше було дізнатися з мемів у твіттері. Виглядало це так: абсурдну ситуацію, що викликає гостре відчуття ніяковості, коментують приписом «Автор: Анатолій Сурма». Це локальна адаптація більш відомого мему — картинки «Directed by Robert B. Weide», яку використовують для підкреслення таких самих незручних випадків. Вибір на роль «відповідальних за крінж» в Україні саме робіт Анатолія Сурми доволі показовий, адже його мультиплікації не просто змальовують комічні сцени, а й влучно розкривають основи інтернет-спілкування в нашому суспільстві. Яке за останній карантинний рік лише посилило свої позиції.

Хто ховається за титрами цієї шаленої української мультиплікації? Окрім імені та фото в кубі на початку кожного ролику, про Сурму відомо геть небагато. 

Анатолій Сурма народився в 1971 році у Теофіполі — селищі міського типу в Хмельницькій області, де, за офіційними даними, живе шість-сім тисяч людей. Спочатку він вивчився на тракториста, однак працювати ним за станом здоров’я не мав змоги, тож влаштувався дорожнім робочим. Одного разу під час роботи Сурма отримав черепно-мозкову травму. Після цього почав працювати двірником.

Перегляд мультфільмів, зокрема «Сімпсонів» та «Південного парку», надихнув Анатолія Сурму на спроби зробити щось своє. Так, у 2014 році він відкрив для себе графічну програму Blender, яка дозволяє створювати анімацію. Уроки в інтернеті й «тиць-метод» — так Анатолій створив свій перший мультфільм без персонажів. А згодом почав розробляти сюжети, створив впізнаваних, майже народних героїв, вклав їм у вуста діалоги чи то з анекдотів, чи з телебачення та відпустив жити власним життям у ютубі. На каналі Сурми перше відео називається «Сім’я гостює в діда і баби»: здається, у цих дивних гостях глядачі перебувають і досі. Адже персонажі залишаться майже незмінними упродовж семи років.


Сюжети анімацій — це фактично переробки різних проявів масової культури: від казок на кшталт «Кози-дерези» або «Колобка» до жартів у соцмережах стосовно пандемічних обмежень. Персонажі поводяться гіперболізовано, як у телевізійних ток-шоу, коли буденні речі сприймаються вдавано бурхливо, але водночас виглядають беземоційними. Останньому сприяє, звісно, озвучка самого Сурми, проте найбільше — принцип побудови діалогів. Розмови часто нагадують коментарі в соцмережах так званих ботів — аж так механічно-шаблонно вони звучать. Або вирвані фрази політиків із телеекранів, що вже стали народними приказками.

Це не дивує: Анатолій переважно спостерігає за людьми саме за допомогою інтернету. У рідному Теофіполі його коло спілкування обмежене (сам Сурма пояснює це тим, що він інтроверт), але в мережі йому відкривається значно більше можливостей для дослідження суспільства. Автор мультфільмів обирає шлях спостереження, майже не вступаючи в прямий контакт зі своїми глядачами: навіть на його ютуб-каналі коментарі до анімацій закриті. Тоді як теми робіт Сурми своєю новинною актуальністю демонструють, що за інфоприводами мультиплікатор стежить досить пильно.

Проте найважливішим є не те, яку гарячу сценку обігрують герої в новому мультфільмі, а як вони спілкуються між собою. Схоже, що вони майже не чують  одне одного, чекаючи на свою чергу промовити репліку. Ця байдужість перегукується з принципами комунікації під постами про політичні і суспільні новини: головне — висловити невдоволення («стурбованість», як іронізує Сурма), показати свою присутність у просторі. 

 

— Котигорошко, скажи чесно, ти мене в душі послав на три букви?

— Дядько, шо ви ляпаєте?

— Я бачу, ти в душі послав мене на три букви, скажи по-чесному.

— Знаєте, дядьку, висловлюю вам глибоку стурбованість.

— Знаєш, що послати і висловити глибоку стурбованість, — це майже одне й те саме?

— Я так само думаю.

З мультфільму «Котигорошко»

 

Постійні комунікаційні глухі кути, у які потрапляють персонажі, створюють подвійний ефект. З одного боку, їх можна розглядати з позиції абсурду — таким чином вони є комічними, адже Сурма апелює саме до гумору у своїх роботах. Та з другого боку, це змушує замислитись, чи можна взагалі досягати нових сенсів за допомогою онлайн-спілкування з широкою аудиторією.

До того ж варто подивитися, ким саме є персонажі Анатолія Сурми. Вони не є складними особистостями із власним розвитком або неоднозначною проблематикою: навіть у тих героїв, які з’являються в більшості серій, складно виокремити якийсь психологізм. Їхні образи — суто візуальні, привабливі через легкість сприйняття та варіативність асоціацій. Тому і вирішення проблем постає чимось зовнішнім: поганих людей (Бабу-Ягу, чорта чи політиків) у мультфільмах спалюють чи віддають на поталу тигру, а ворожі країни просто зникають з карт світу. Це захоплює простотою та дарує емоційну розрядку: справедливість встановлюється наче магічно, без потреби докласти зусиль.
 

Ці риси роблять мультфільми Анатолія Сурми своєрідним синтезом казки та сучасної антиутопії. Вони здатні дати тимчасове вивільнення емоцій через сміх і безпечне переживання абсурдної ситуації — а нам усім це необхідно, адже без відстороненого погляду деякі події складно усвідомити як ненормальні чи неприйнятні. Тоді як після фінальної фрази кожної анімації «Кінець. А хто дивився — той молодець» не зникає відчуття, що ти, може, й молодець, а от світ навколо — навряд чи.



Чільне фото та ілютрації: кадри з фільмів «Прикмети», «Фея і Дід» та «Стрижка в карантин».

18 МІЖНАРОДНИЙ ФЕСТИВАЛЬ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО КІНО ПРО ПРАВА ЛЮДИНИ
26 – 
березня
4
квітня 2021
Ще більше фільмів на DOCUSPACE під час локдауну
Новини
12 квітня 2021
Ще більше фільмів на DOCUSPACE під час локдауну
Новини
12 квітня 2021
Переможці конкурсних програм та глядацькі улюбленці на DOCUSPACE до 2…
Новини
08 квітня 2021
Переможці конкурсних програм та глядацькі улюбленці на DOCUSPACE до 23 квітня
Новини
08 квітня 2021
Слова вдячності та кіно турботи на DOCUSPACE
Новини
05 квітня 2021
Слова вдячності та кіно турботи на DOCUSPACE
Дивіться фільми в онлайн-кінотеатрі навіть під час локдауну
Новини
05 квітня 2021
Людське з обох боків екрану
Огляд програми
03 квітня 2021
Людське з обох боків екрану
Культурологиня Ганна Циба про виставку Олександра Чекменьова «Ласкаво просимо, вхід заборонено» на DOCUSPACE
Огляд програми
03 квітня 2021
Нагороди Ukrainian Doc Preview
Новини
02 квітня 2021
Нагороди Ukrainian Doc Preview
Новини
02 квітня 2021
Переможці та переможниці Docudays UA-2021
Новини
02 квітня 2021
Переможці та переможниці Docudays UA-2021
Новини
02 квітня 2021
Запрошуємо медиків у кіно!
Новини
02 квітня 2021
Запрошуємо медиків у кіно!
Новини
02 квітня 2021
Сергій Бородін: «Усі шукають чарівну пігулку для повного одужання»
Інтерв'ю
01 квітня 2021
Сергій Бородін: «Усі шукають чарівну пігулку для повного одужання»
Інтерв'ю з Сергієм Бородіним, автором нагород 18 Docudays UA
Інтерв'ю
01 квітня 2021