DOCU/УКРАЇНА в фокусі: Єва Нейман

05 травня 2022

У звʼязку з початком повномасштабної війни, покази фільмів з програми DOCU/УКРАЇНА відбудуться на Краківському кінофестивалі з 29 травня по 5 червня

 

Один з фільмів програми — «Привоз» режисерки Єви Нейман, який документує життя однойменного ринку в Одесі. Кінознавиця Альона Пензій поспілкувалася з Євою Нейман про роботу над фільмом і головний ринок міста до та під час війни.

 

Ви є відомою українською режисеркою ігрового кіно, що вас підштовхнуло зняти документальний фільм? 

 

Чесно кажучи, я дуже люблю працювати у документальному кіно. Мабуть, більше, ніж в ігровому. Тут у мене чомусь легше виходить бути щасливою.  Загалом працювати з документалістикою — це чиста романтика.

 

Суть знімального процесу документального кіно — це пошук зустрічі з сюрпризами. Творці фільму мають усвідомлювати неповторність моменту й постійно бути готовими до імпровізацій. При цьому знімальна група стає частиною тієї реальності, яку хоче зафіксувати. Це можливість познайомитись зі світами, до яких у звичному житті не потрапиш. 

 

В ігрового кіно теж є своя романтика, але вона іншого порядку. Різниця між цими двома романтиками — як між запланованою поїздкою (заброньований готель, екскурсії, квитки, концерти й ресторани) та «відпусткою дикуном» (грошей обмаль, уявлення про комфорт специфічне, ризик, але й свобода, спонтанність й максимальний адреналін).

 

Чи можна сказати, що ринок у вашому фільмі є репрезентацією Одеси або навіть цілого регіону?

 

Так сталося, що всі свої фільми, починаючи зі студентських робіт, я знімала в Одесі. Саме це місто має для мене особливе значення. І ринок «Привоз», безумовно, є його есенцією. Одночасно продавці та продавчині ринку не завжди є одесит(к)ами: люди приїжджають з товаром на «Привоз» зі всіх околиць міста. Тому, так, можна сказати, що «Привоз» є репрезентацією цілого регіону.



Скільки людей було у знімальній команді і як ви працювали зі звуком на такій складній локації?

 

Документальне кіно — це дуже інтимний процес, в якому навіть однієї людини буває забагато. Тому знімальна група була маленька: дві, а іноді три людини. 

 

Ми всі буваємо випадковими свідками тої чи іншої ситуації, інколи фрагменти почутих розмов залишаються в пам’яті назавжди. Та ми намагаємося поводити себе пристойно, якщо не дочули: зазвичай, не перепитуємо, щоб не збентежити співрозмовника/-цю надмірною увагою. Скерований мікрофон — це завжди недоречно. Камера, як це не дивно, є інструментом більш дискретним: оператор/-ка може бути на такій відстані, щоб у людини, навіть якщо вона знає, що на неї дивляться, не виникало відчуття, що до неї лізуть у душу.

 

Тому моя основна ціль полягала в тому, щоб бути випадковим свідком сцен життя, а не знімати інтерв’ю. Такий підхід суттєво ускладнював процес запису звуку. Загалом для мене досі є дивом, що у фільмі він є. Величезна вдячність за це — звукорежисерам та якісному постпродакшену.

 



За яким принципом ви відбирали героїв для фільму?

 

Я фільмувала людей, які мені були симпатичні та цікаві. Когось я знаю давно, з кимось познайомилася під час зйомок. На «Привозі» дуже багато різних красунь, які привертають до себе увагу.

 

На якому етапі роботи над фільмом склалося розуміння його форми?

 

Я дуже сильно хотіла працювати на «Привозі», і водночас моїм головним мотивом під час роботи над цим фільмом було бажання побути щасливою, пожити на повну силу, аби всього було вдосталь. Я готова була до смутку та радощів, нерозкритих таємниць та чужих снів. І так — з ранку до ночі та з літа до наступного літа. 

 

Можна сказати, що структура фільму народилась одночасно з бажанням цей фільм знімати. Але життя завжди багатше, ніж можна передбачити. Тому під час монтажу було чим зайнятися. 



 

Скільки часу було потрібно, щоб до присутності знімальної групи звикли на ринку і перестали на вас реагувати?

 

На ринку дуже багато людей: у когось — яйця, в інших — риба, в охоронця — рація, а в мене — камера. Я ходила туди так само, як і всі на роботу. Загалом люди до моєї праці поставилися з розумінням і ми співпрацювали, як заведено на ринку.

 

Та пам’ятаю одного продавця трусів — на мотузці гойдалися товари, а сам герой дрімав. Відкривши очі, він одразу запитав: «Знімаєш, так? Тобі що, робити немає чого?».

Ви спостерігаєте за тим, як змінилося життя «Привозу» в наш час та чи змінилися якось його функції? 

Сьогодні це найсумніше питання. Ринок «Привоз» у тому вигляді, в якому він зображений у фільмі, вже не існує, адже його реконструювали. Але все одно, це особливе місце з особливою енергією.

 

Зараз, під час війни, ринок продовжує працювати. Дуже сподіваюсь, що скоро я зможу туди знову піти та переконатися, що життя є повнішим, аніж ми припускаємо.  

 

Кадри з фільму «Привоз»

21 МІЖНАРОДНИЙ ФЕСТИВАЛЬ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО КІНО ПРО ПРАВА ЛЮДИНИ
 31 — 9 
травня
червня 2024
DOCU/АРТ: пам’ятати невідоме — страшно, але смішно, але який жах
Огляд програми
22 квітня 2024
DOCU/АРТ: пам’ятати невідоме — страшно, але смішно, але який жах
Огляд програми
22 квітня 2024
DOCU/КОРОТКО: 15 кіноісторій із 10 країн світу
Огляд програми
18 квітня 2024
DOCU/КОРОТКО: 15 кіноісторій із 10 країн світу
Огляд програми
18 квітня 2024
Громадські організації та медіа cформують події RIGHTS NOW! під час 2…
Новини
16 квітня 2024
Громадські організації та медіа cформують події RIGHTS NOW! під час 21 Docudays UA
Новини
16 квітня 2024
RAW DOC. Відкриваємо прийом заявок!
DOCU/ПРО
10 квітня 2024
RAW DOC. Відкриваємо прийом заявок!
DOCU/ПРО
10 квітня 2024
Відкриваємо набір волонтерів/-ок на Docudays UA-2024
Новини
08 квітня 2024
Відкриваємо набір волонтерів/-ок на Docudays UA-2024
Новини
08 квітня 2024
ГО «Докудейз» розпочинає новий інституційний проєкт
Новини
04 квітня 2024
ГО «Докудейз» розпочинає новий інституційний проєкт
Новини
04 квітня 2024
Знайомтесь із журі RIGHTS NOW!-2024
Новини
01 квітня 2024
Знайомтесь із журі RIGHTS NOW!-2024
Новини
01 квітня 2024
Зустрічайте студентське журі цьогорічного Docudays UA
Новини
28 березня 2024
Зустрічайте студентське журі цьогорічного Docudays UA
Новини
28 березня 2024